Богдан Логвиненко - Saint Porno. Історія про кіно і тіло

У Празі я приїхала на новий експеримент — ДіПі. Це «подвійне проникнення», воно ж часто потрійне. Ти займаєшся сексом одночасно з трьома чуваками. Це те, чого я насправді боялася, я думала, що це буде важко і боляче. Але виявилося, що це не так уже і складно. Складно морально, ти почуваєшся об’єктом. Я не знаю, чи хотіла б іще коли-небудь це повторити. У діпі — ти лише сексуальна іграшка, в яку троє чуваків встромляють свої члени, ти не можеш виявити жодної власної ініціативи. Але плюс діпі полягає у тому, що жоден із чуваків не може зайти у тебе до кінця, розумієш? Ну, фізично у них не виходить у всіх трьох одночасно, тому кожен, хоч який би довгий член у нього був, лише трошечки може проникнути. По суті, це не має сенсу у реальному житті, бо не приносить нормального задоволення нікому. У сексі є ритм. Який ритм може бути, коли у чотирьох людей він абсолютно різний? Досить часто дві людини не можуть знайти ритму, а тут треба синхронізуватися вчотирьох. Це тільки гра на камеру, не більше того.

У Празі я познайомилася з Шоном — афроамериканцем. Він дуже великий хлопчик. Було страшно спершу. Ми поїхали знімати «камеді» — знайомство на парковці. Начебто я приїхала в Прагу автостопом зі своїм великим рюкзаком, а Шон начебто мене зустрів, запропонував іти до нього перепочити, коли поцікавився: «О, а що в твоєму гігантському наплічнику?» А я вивертаю сімдесятилітровий рюкзак, а звідти випадають фалоімітатори різних розмірів. Так починалась наша сцена. Даша теж мала з ним зніматися, але вони тільки почали, і вона не витримала, їй стало дуже боляче. Він правда дуже великий. Вони той сет так і не дозняли, вона не змогла.

Там був інший актор, Крістоф, у якого я закохалась. Ми додалися у Фейсбуці. Він виявляв ініціативу, пробував дізнатися, чи будемо ми ще десь разом зніматися, але нічого не вийшло. Він боїться дівчини, з якою зустрічається. Офіційно — він її не зраджує. Зйомки — не рахуються. Взагалі історії, коли пари знайомляться на зйомках,— дуже розповсюджені. Є сім’ї, які подорожують разом і знімаються. Часом один з одним, часто — з іншими людьми.

Коли в Росії з’являються такі пари — величезну роль у більшості з них відіграє патріархат. На дівчину одразу накладається табу — вона не може більше зніматися з іншими акторами, а хлопець далі вільно знімається. Я ніколи не бачила, щоб було навпаки. В Європі така дикість і негласні правила — неймовірна рідкість. Є одна акторка Анжеліка, яка мені дуже подобається. В неї ідеальне тіло, вона неймовірна красуня і дуже популярна. Я дуже хотіла з нею познайомитись, але якось познайомилась із її нареченим. Він мені довго розповідав, як забороняє їй зніматися з іншими. «Вона сама не хоче, але я б не потерпів. Отакий я альфа-самець», — казав мені він. Але сам знімався далі. Крім того, спілкувався він з нею по телефону просто паскудно, а позаочі говорив іще гірше. Вони влаштували весілля в Таїланді, а за кілька місяців вона від нього втекла. Я за неї дуже щаслива.

У мене був лише один сет з японцями. Хвилин сорок. Це було настільки смішно, що я не могла сконцентруватися на зйомках. Вони хотіли, аби я постійно говорила, що люблю зніматися з японцями і що мені подобається японський член. Ці кілька фраз ми перед зйомкою розучили, і я мала повторювати це японською. Вони хотіли, аби я грала дуже сором’язливу і цнотливу дівчинку, а під час сексу зображувала якийсь мегазахват і перелякано кричала під час проникнення. Це типовий японський стиль порно. Європейці, навпаки, люблять, аби все виглядало натурально, без захвату, без очей, які вилазять з орбіт, і відкритого від захвату рота, а японці — побільше експресії, побільше фальшивої гри.

Мені розповідали, що вони так і в житті сексом займаються.

Зрештою, порно має свій вплив на сексуальне життя багатьох мешканців цієї планети. Порно для більшості — це методичка. Люди наслідують цій методичці, і добре, якщо це якесь живе і якісне порно. Проте у більшості країн сексуальна освіта досі відсутня.

Не секрет, що порно — невичерпне джерело інформації для підлітків. Так, воно заборонене, але хто може його реально перекрити навіть у найбільш радикально-мусульманській країні? Є дві держави, де немає Інтернету і де не дивляться порно, — це КНДР і Бутан, — а також іще кілька африканських і океанських племен. А решта?

У закомплексованого підлітка, який боїться знайомитись із дівчатами, перегляд порно може перерости у залежність. Порно справді її викликає, принаймні на певний час. Але це не важкі наркотики, не алкоголь і навіть не цигарки. Колись хлопчики носилися з паленими журналами «Плейбой» і тихенько дрочили на них у туалетах, передаючи їх із рук у руки. Чи ці журнали викликали залежність? Так, але тільки на певний період, вони були лише ілюстративним матеріалом у період статевого дозрівання. Тепер матеріали значно доступніші та інформативніші — от і вся різниця.