Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

— Шчо тепер діяти будемо? — запитав Рейджен. — Не можна, шчоби він і далі ось так розгулював. Тсе є небезпечно.

— У такому депресивному стані він становить загрозу для всіх нас. Його наступна спроба самогубства може виявитися вдалою.

— Шчо ти пропонуєш?

— Треба його приспати.

— Тсе як?

— Віднині й надалі Біллі позбавляється права контролювати свідомість.

— А хто за тсим стежитиме?

— Я і ти. Розділимо цю відповідальність на двох. А всім іншим я повідомлю, щоб вони за жодних обставин не дозволяли Біллі виходити на сцену. В пересічних, порівняно безпечних ситуаціях головним буду я. Якщо ж нам загрожуватиме небезпека — ватажком будеш ти. Ми з тобою визначатимемо, кому дозволено контролювати свідомість, а кому — ні.

— Згода, — сказав Рейджен.

Він вирвав із підручника сторінку з прощальною запискою Біллі, порвав її на клаптики й розвіяв за вітром.

— Віднині я є захисник, — сказав він. — Негоже, шчоби Біллі загрожував життю малечі.

Раптом Рейджену дещо спало на думку.

— А хто говорити з людьми буде? Всі сміються з мого актсенту. Та й з твого теж.

— Я вже про це подумав, — кивнув Артур. — Аллен у нас, як висловлюються ірландці, «поцілував Камінь красномовності» [16] Камінь красномовності — камінь, вмонтований у стіну замку Бларні, що в графстві Корк, Ірландія. За легендою, той, хто поцілує цей камінь, здобуває дар красномовності. Нині це популярна туристична принада. . От він нехай і говорить за всіх нас. Я вважаю, що, доки ми тримаємо ситуацію під контролем і зберігаємо нашу таємницю від сторонніх, шанси на виживання непогані.

Артур пояснив стан справ Алленові. Потім він поговорив із дітьми, намагаючись розтлумачити їм, що відбувається.

— Уявіть собі, що всі ми — а нас тут багато, декого ви ще навіть не зустрічали — стоїмо на темній сцені. Посередині неї є яскрава пляма світла. Той, хто ступає у світло, — виходить на сцену. Він потрапляє у зовнішній світ і контролює свідомість. Саме його бачать і чують сторонні люди. Решта може займатися своїми справами — вчитися, спати, розмовляти чи бавитись. Але той, хто виходить у зовнішній світ, повинен бути дуже обачним і нізащо не виказувати інших. Це наша сімейна таємниця.

Діти затямили.

— Гаразд, — мовив Артур. — Аллене, повертайся на уроки.

Аллен вийшов на сцену, зібрав підручники і спустився з даху.

— А де тепер Біллі? — запитала Крістін.

Інші теж нашорошили вуха, чекаючи, що відповість Артур.

Англієць скрушно похитав головою, приклав палець до вуст і прошепотів:

— Біллі спить. Не можна його турбувати.

Аллен отримав роботу в квітковій крамничці, і спершу справи йшли добре. Тімоті, котрий любив квіти, майже все робив сам, хоч іноді Адалана виходила на сцену й допомагала створювати букети. Аллен переконав господаря крамнички виставити у вітрині кілька його полотен, за умови що господар отримає комісійні, якщо картини продадуться. Ідея заробляти гроші живописом припала Томмі до душі. Продаж перших кількох робіт спонукав хлопця наполегливо працювати. Він витратив частину виручених грошей на нові фарби та пензлі, після чого написав десятки пейзажів, які розлітались, мов гарячі пиріжки, користуючись більшою популярністю, ніж портрети Аллена чи натюрморти Денні.

Одного червневого вечора, у п’ятницю, господар зачинив крамничку й покликав Тімоті до свого кабінету. Там цей підтоптаний чолов’яга почав клеїтися до хлопчини. Ні живий ні мертвий від жаху, Тімоті втік зі сцени й назавжди замкнувся у власному вигаданому світі. З’явився Денні. Побачивши, що з ним намагаються зробити, і пригадавши ферму, Денні здійняв лемент і дременув геть.

Наступного понеділка Томмі прийшов на роботу, сповнений надій на те, що сьогодні пощастить продати яку-небудь картину, але крамничка зустріла його голими стінами. Власник виїхав, не залишивши нової адреси і прихопивши з собою всі полотна.

— Ах ти ж триклятий скурвий син! — гаркнув Томмі, дивлячись на спорожнілу вітрину. — Зажди-но, мерзотнику, я ще до тебе доберуся!

Він підняв каменюку й загилив нею в скло, від чого на душі йому трохи полегшало.

— У всьому гнилий капіталістичний устрій винен, — прорік Рейджен.

— Не розумію твоєї логіки, — заперечив Артур. — Чоловік, очевидно, злякався, що всім стане відомо про його нетрадиційну орієнтацію. Хіба можна хулити цілу економічну систему через нечесний вчинок одного боягуза?

— Тсе є результат гонитви за наживою. Тсе занапашчає таких молодих людей, як Томмі.