Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

Крістін заплющила очі і втекла.

Біллі отямився і побачив перед собою розгніване мамине обличчя. Коли вона вхопила його і затрясла, Біллі перелякався й заплакав. Він не розумів, за що його карають. Тоді він помітив малюнок і замислився, хто міг зробити таку шкоду.

— Я не бешкетував! — хлипав він.

— Ти зіпсував стіну! — кричала мати.

Він замотав головою.

— Це не Біллі зробив, це Кеті, — показав він на колиску.

— Не можна брехати, — відкарбувала Дороті, з кожним словом боляче тицяючи пальцем у його маленькі груди. — Брехати. Це. Погано. Брехуни потрапляють до пекла. А тепер марш до своєї кімнати!

Джимбо не схотів із ним розмовляти. Біллі запитав себе, чи ж не Джимбо помалював стіну. Біллі довгенько проплакав, але врешті його зморив сон.

Розплющивши очі, Крістін побачила, що на іншому кінці кімнати спить старший за неї хлопчик. Вона пошукала яку-небудь ляльку, але в кімнаті були самі тільки солдатики й машинки. Крістін не цікавили такі іграшки. Їй подобалися пупсики, іграшкові пляшечки з сосками і та пречудова ганчір’яна лялька, що була в Кеті.

Крістін вислизнула з кімнати й пішла шукати колиску Кеті. Їй довелося зазирнути у три кімнати, перш ніж вона знайшла потрібну. Кеті спала, тож Крістін взяла її ляльку і почимчикувала назад до ліжечка.

Вранці на Біллі чекала прочуханка за те, що він забрав у Кеті ляльку. Дороті знайшла іграшку в його ліжку і так люто трусила хлопчика, що той аж перелякався: ану ж у нього відпаде голова?

— Не смій більше так робити, — втовкмачувала Дороті. — Ця лялька належить Кеті.

Крістін засвоїла урок: з Кеті треба гратися дуже обачно, коли мама Біллі крутиться десь поблизу. Спершу Крістін думала, що Біллі — це той хлопчик, який спав на сусідньому ліжку, проте всі називали його Джимбо, і вона збагнула, що це старший брат. Вона знала, що її звуть Крістін, та всі чомусь кликали її Біллі, тож вона звикла відгукуватись на це ім’я. Вона дуже полюбила Кеті. Впродовж багатьох місяців Крістін бавила крихітку, вчила її новим словам, дивилась, як та починає ходити. Вона знала, коли Кеті хочеться їсти і які страви та любить. Вона відчувала, коли Кеті було боляче, і попереджала Дороті, що щось не гаразд.

Вони з Кеті полюбляли гратися в перевдягання, коли її мами не було вдома. Вони вбиралися в сукні, туфлі й капелюшки Дороті, а тоді вдавали, буцімто вони співачки і виступають у нічному клубі. Але найдужче Крістін подобалося малювати для Кеті картинки. Стіни вона більше не чіпала. Дороті купила їй багацько паперу та фломастерів, і всі постійно хвалили Біллі за те, як гарно він малює.

Джонні повернувся додому зі шпиталю і став для Дороті джерелом постійного занепокоєння. Коли він бавився з дітьми чи працював над новими піснями і номерами для свого шоу, то здавалося, ніби з ним усе гаразд, але варто було їй відвернутись, як він уже мчав телефонувати букмекерам. Дороті намагалась покласти цьому край, одначе Джонні знавіснів, облаяв її і вдарив. Після цього він перебрався до мотелю «Міджет Меншенз», не з’явившись удома ані на Різдво, ані в переддень Нового року, коли Кеті святкувала свій день народження.

18 січня Дороті розбудив телефонний дзвінок. Поліція знайшла тіло Джонні. Він сидів у своєму седані на парковці мотелю. Від вихлопної труби тягнувся шланг, інший кінець якого був увіпхнутий до салону. Джонні залишив прощальну записку на вісьмох аркушах, у якій засуджував Дороті й розпоряджався покрити його численні борги грошима зі страховки.

Коли Дороті сказала дітям, що Джонні пішов на небеса, Джимбо й Біллі підбігли до вікна і подивилися вгору.

Наступного тижня на Дороті вийшли лихварі, котрим Джонні заборгував шість тисяч доларів. Якщо вона не поверне їм гроші, пригрозили здоровані, з нею або з її малими може трапитися щось лихе. Дороті миттю зібрала дітей і накивала п’ятами. Спершу вона подалася до своєї сестри, Джо Енн Бассі, яка мешкала на Кі-Ларґо [11] Кі-Ларґо — один із низки коралових островів поблизу берегів Флориди. Користується неабиякою популярністю серед туристів. , а потім повернулася в Огайо, до Серклвіля. Там вона знову зустріла Діка Джонаса, свого колишнього чоловіка. Після декількох побачень і палких обіцянок Джонаса змінитися Дороті вдруге вийшла за нього заміж.

Одного ранку п’ятирічний Біллі прийшов на кухню, встав навшпиньки біля столу і потягнувся за рушником, але зачепив вазочку для печива, яка торохнула на підлогу і розбилася. Він спробував з’єднати уламки, та вони не трималися купи. Почувши, що хтось наближається, Біллі затремтів. Він боявся покарання, боявся, що йому зараз зроблять боляче.