Деніел Кіз - Таємнича історія Біллі Міллігана

— Поясни, будь ласка.

— Ви вже зустрічали окремі іпостасі Учителя, лікарю Коле. Як би вам тсе пояснити? Запитайте себе, як змогли ми навчитися всього, шчо вміємо? Тілько завдяки Учителю. Тсе він навчив Томмі пратсювати з електронікою, а шче вислизати з пут і замки одмикати. Тсе од нього Артур навчився біології, фізики й хімії. Тсе він показав мені, як зі зброєю поводитись, а також як рівнем адреналіну керувати, шчоби максимальної сили досягнути. Тсе він навчив усіх нас графіки й живопису. Учитель уміє все.

— То хто ж такий Учитель, Рейджене?

— Учитель — тсе є всі ми, всі Біллі в одному. Але сам Біллі про тсе не здогадується.

— Рейджене, а чому ти вийшов на сцену, аби все мені розповісти?

— Тому шчо Артур надто сердитий. Тсе його промах. Він послабив контроль, і тсе дало змогу Кевіну й Філіпу роздзвонити таємнитсю про небажаних персон. Артур є дуже мудрий, але він може схибити, як і всяка людина. І тепер усередині тсілий заколот.

Кол подав знак Малавісті, щоб той присунув стільця ближче.

— Ти ж не проти, щоб Дейв Малавіста до нас приєднався? — запитав лікар.

— Біллі побоювався, шчоби вас було двоє водночас, але мене тсе не лякає, — відповів Рейджен. Він окинув оком приміщення, нафаршироване електронним начинням, огледів кабелі, що зміїлися підлогою, і похитав головою. — Тсе була би кімната мрії для Томмі.

— Чи можеш ти нам трохи більше розповісти про Учителя? — поцікавився Малавіста.

— Ну, шчо вам шче сказати. У дитинстві Біллі винятково обдарованим був. Він був усіма нами вкупі. Тілько тепер він тсього не знає.

— Навіщо ж йому знадобилося ваше існування? — запитав Малавіста.

— Мене, наприклад, було для фізичного захисту створено.

— Але ж ти усвідомлюєш, що насправді ти лише витвір уяви Біллі?

Рейджен відхилився на спинку стільця й усміхнувся.

— Мені тсе пояснили вже. Я змирився з тим, шчо я є лише витвір уяви Біллі. Але сам Біллі шче й дотепер тсього не може визнати. Біллі багато в житті напартачив. Через тсе й небажані персони поз’являлись.

— Як гадаєш, чи варто сказати Біллі, що він і є Учитель? — спитав Малавіста.

— Якшчо він дізнається, то засмутиться дуже. Але коли ви будете з Учителем говорити, то знайте, шчо тсе ви балакаєте зі справдешнім, тсілісним Біллі. — Рейджен помовчав, розглядаючи свій новий наручний годинник. — Нечесно було розкидатися грошима Біллі без його відома. Ну та нехай. Тепер він принаймні знатиме, скільки часу втрачає.

До нього звернувся лікар Кол:

— Рейджене, чи не здається тобі, що вам усім час подивитися правді у вічі й узятися до вирішення вашої проблеми?

— Річ у тому, лікарю, шчо проблема не в мене, проблема — тсе я сам.

— Як би, на твою думку, відреагував Біллі, дізнавшись, що він і є Учитель?

— Тсе його зламало б.

Під час наступної терапевтичної бесіди Рейджен сказав лікареві Колу, що в них із Артуром відбулась довга і бурхлива суперечка, в результаті якої вони вирішили, що Біллі таки повинен знати правду. Спершу Артур наполягав, що Біллі не витримає такого потрясіння і що це може безповоротно розхитати його психіку. Але врешті-решт він мусив погодитись, що Біллі не зможе одужати, якщо не дізнається, що він і є Учитель.

Лікаря дуже втішило їхнє рішення. З того, що Рейджен розповів про свій конфлікт із Артуром і бунт небажаних персон, було очевидно, що становище незабаром стане геть критичним. Лікар Кол відчував, що пора вже Біллі зустрітися з рештою своїх внутрішніх «я» і довідатися, що це саме він накопичив усе це розмаїття знань і талантів і передав їх іншим. Психіатрові здавалося, що юнакові додасть снаги звістка про те, що він — Учитель.

Лікар Кол попросив Біллі вийти на сцену. Помітивши, що пацієнт нервово сіпає коліном, він зрозумів, що перед ним саме той, кого він хотів бачити, і сповістив, що Артур і Рейджен бажають, аби Біллі дізнався про себе дещо важливе. Було помітно, що юнаку страшенно цікаво, але разом з тим і лячно. Він кивнув і сказав, що готовий. Лікар Кол запхнув касету до програвача, налаштував гучність і повернувся на своє місце, звідки міг спостерігати за реакцією Біллі.

Ніяково всміхаючись, Біллі дивився на своє зображення на екрані. Побачивши на записі судомні рухи своїх колін, юнак звернув увагу на те, що вони в нього й зараз витанцьовують, і поклав на них руки, щоб угамувати сіпання. А коли на відеозаписі його вуста заворушились у безгучній внутрішній бесіді, Біллі підніс руку до губів і прикипів до екрану круглими від подиву очима, не в змозі повністю осягнути побачене. А тоді на записі з’явився Рейджен — те саме обличчя, але геть інша людина. Пролунали його слова: «Ви чимало недоброзичливтсів нажили собі, лікарю». Біллі вперше в житті почув Рейдженів голос не у своїй голові, а ззовні, з екрану.