Диана Сеттерфилд - Там, у темній річці

Гелена, що лежала поряд із ним, ще спала, закинувши руку за голову. Він поцілував ніжне місце на внутрішньому боці її руки. Не розплющуючи очей, Гелена усміхнулася і підсунулася ближче до його тепла. Після вчорашньої ночі вона все ще була оголеною. У ці дні вони переходили від задоволення до сну, а прокидаючись, знову поверталися до задоволення. Під ковдрою він намацав її груди, звідти провів пальцем вигадливий закрут до талії та стегон. Вона легенько торкнулася його пальцями ніг.

По тому він запропонував: «Поспи ще годинку, якщо хочеш. А я нагодую її сніданком». Вона усміхнено кивнула і заплющила очі. Тепер вони обоє могли спати довго, дев'ять чи десять годин поспіль, ніби компенсуючи роки безсоння. Це все завдяки дитині. Вона повернула їм сон. Дівчинка й шлюб їм повернула.

У їдальні вони з дитиною сиділи у привітному мовчанні. Коли тут була Гелена, вона постійно гомоніла до дівчинки, але він не робив спроб заговорити з нею або навмисне привернути її увагу. Натомість мазав маслом їй тост, зверху клав мармеладу та різав на брусочки, а дитина заворожено за цим спостерігала. Їла зосереджено і була занурена у свої думки, поки надлишок мармеладу не впав із краю тоста на скатертину. Вона поглянула на нього, ніби перевіряючи, чи Вон помітив. Її очі — Гелена казала, що вони зелені, він вважав їх блакитними і справді бездонними — зустріли його погляд, і чоловік усміхнувся до неї — дружно та невимушено. У відповідь вона теж ворухнула губами, і хоч таке траплялося вже з десяток разів, його серце здригнулося від цього.

Він мав те ж саме відчуття, коли дівчинка потребувала його підбадьорювання. Хоч на річці вона не знала страху, всі інші речі її лякали: стукіт підков на бруківці, грюкання дверей, фамільярні незнайомці, яким хотілося потріпати її за носика, звук вибивання килимів. Коли їй було страшно, дівчинка оберталася саме до нього. Зворушувало те, що вона обрала його своїм захисником. Два роки тому Вонові не вдалося захистити Амелію; тепер йому ніби дали другий шанс. Відвертаючи від неї негаразди, він відчував, як до нього повертається впевненість у собі.

Дитина все ще не говорила, часто кудись поринала думками, була неуважна, та все-таки йому було радісно від її присутності. Сотні разів за день він подумки порівнював Амелію з цією дівчинкою, а цю дівчинку — з Амелією. Так сформував для себе міцну асоціацію між ними обома, й не міг уже уявити одну у відриві від іншої. Вони стали двома крилами однієї й тієї ж ідеї.

Зайшла служниця і заходилася прибирати посуд після сніданку.

— Фотограф прийде о пів на одинадцяту, — нагадав він їй. — Гадаю, спершу подасте нам кави.

— Лікарка також збирається прийти — і вона питиме каву?

— Так, усім кави.

Служниця стривожено поглянула на волосся дівчинки, досі сплутане після сну.

— Може, мені зачесати міс Амелію для фотографування? — запропонувала вона, із сумнівом розглядаючи волосяне гніздо на голові у дитини.

— Нехай це зробить місіс Вон, коли прокинеться.

Служниця полегшено зітхнула.

Вонові потрібно було дещо приготувати до приїзду Донта.

— Ходи сюди, крихітко, — покликав він.

Узяв дитину на руки і поніс до вітальні. Там сів за письмовий стіл, а дівчинку вмостив на одне коліно так, щоб вона була обличчям до саду.

Дістав фотографію, на якій зображена Амелія разом із ним і Геленою.

З появою дівчинки страх перед спогадами — такий гострий, що він навіть самотужки намагався стерти з пам'яті обличчя своєї дочки — потроху став сходити нанівець. У нього було відчуття — і Вон цілком усвідомлював його ірраціональність, — що Амелія сама шукає його, і що йому потрібно зустрітися з нею поглядом. Подолати цю жахливу прірву. Тепер, коли час прийшов, і дівчинка сиділа в нього на колінах, чоловік зрозумів, що це завдання далеко не таке складне, як він собі нафантазував.

Вон повернув зображення до себе і подивився на нього крізь павутиння її волосся, що стояло сторчма.

Традиційна постава для сімейного фото: Гелена сидить, на колінах у неї Амелія. Позаду них стоїть він сам. Чудово усвідомлюючи, що будь-який мімічний порух може призвести до катастрофічної втрати часу, грошей і зусиль, чоловік так старанно пучив очі, що малознайомі люди вважали, буцімто на цьому фото Вон має загрозливий вигляд. Для близьких і рідних він мав комічний вигляд. Гелена аж ніяк не могла подолати усмішку, але зберігала її незмінною упродовж усього часу позування, тож камері вдалося відтворити жіночу красу в усіх подробицях. А на її колінах — Амелія.