Диана Сеттерфилд - Там, у темній річці

— Ходімо, — попросив він, витягнувши пластинку в світлонепроникній касеті. — Покажу вам, як це робити.

Вони поспіхом повернулися на «Колодій». Його руки були зайняті пластинкою, та їй не потрібна була допомога, щоб зайти на борт. Віконниці надійно захищали каюту від денного світла. Він запалив свічку, накрив її захисним ковпачком із червоного скла та зачинив двері. Червоний відблиск освітив тісний простір. Вони стояли пліч-о-пліч, затиснуті між проявлювальним столом і лавкою, що слугувала Донтові ліжком, коли він ночував на човні. Від балок стелі їх відділяли лише декілька дюймів, а під їхніми ногами колихалася ріка. Донт намагався не звертати уваги на те, як відрізнялася відстань між ними в різних місцях: звужувалася біля вигину її стегна, розширювалася в районі талії Рити і була майже відсутньою там, де торкалися їхні лікті.

Він змішав рідини з трьох скляних пляшечок у неглибокій посудині, і повітря наповнилося запахом яблучного оцту й іржавих гвіздків.

— Сульфат заліза? — принюхуючись, спитала вона.

— Із оцтовою кислотою та водою. Він і справді червоний, а не тільки при світлі лампи.

Донт витягнув пластинку з касети. Обережно тримаючи її в лівій руці, крапнув на неї трішечки червоної рідини і покрутив пластинку так, щоб рідина розтіклася по всій її поверхні. Його рухи були граційними, швидкими, але не метушливими.

— Дивіться. Зображення проступає майже одразу. Спочатку світліші ділянки, але тут вони будуть темними… Ця лінія — це ваша вилиця, підсвічена променем із вікна… Тепер проступає все інше. Спочатку розмито, але потім…

Його голос поволі стишився, коли на склі почало проступати її обличчя. Вони стояли поряд у світлі червоного ліхтаря, дивлячись, як на склі з'єднуються лінії й тіні, і Донт раптом став почуватися так, ніби падає з висоти. Із великої висоти. Щось схоже він пережив у дитинстві, коли хлопцем зістрибнув із вершечка моста просто в ріку. Він познайомився зі своєю дружиною під час катання на ковзанах на замерзлій Темзі. З нею Донт поковзав до кохання — якщо то було справді кохання, а не його віддалена подоба, тепер хтозна. Цього ж разу він зірвався у прірву — це почуття годі з чимось сплутати.

Тепер вона повністю проявилася на склі. Її обличчя було окреслене світлом і тінню, під очима — темно, а зіниці сповнені таїни. Він відчув, що ладен пустити сльозу. То був, мабуть, найкращий із його портретних знімків.

— Мені потрібно сфотографувати вас іще раз, — промовив він, промиваючи пластинку.

— Щось не так із цим фото?

Світлина була чудовою. Але тепер він хотів її знімати під різними кутами, в різному світлі, в різному настрої та в різних позах. Хотів мати її портрети з розпущеним, забраним назад і прихованим під капелюшком волоссям; у білій сорочці з вирізом на шиї та в глухому темному плащі; у воді, на тлі дерев і на траві… З нею можна було зробити тисячі знімків. І він жадав їх усі.

— Усе гаразд. Саме тому мені потрібно ще.

Він поклав пластинку у ванночку з ціаністим калієм.

— Це допоможе прибрати синюшний відтінок. Бачите? Зображення стає чорно-білим, таким воно й залишиться.

Поряд із ним Рита зацікавлено спостерігала за метаморфозою, а на скляній пластинці закарбувався її задумливий погляд, і він не зміниться, поки пластинка ціла.

— Про що ви подумали?

Вона кинула швидкий оцінювальний погляд у його бік («Мені потрібен цей погляд») і щось подумки зважила («І цей вираз також»).

— Ви були там з самого початку, — почала Рита. — Гадаю, якби не ви, її б теж тут не було, тож… — і вона спокійно, в усіх подробицях переповіла йому про зустріч із незнайомцем на березі ріки декілька тижнів тому.

Донт уважно слухав. Виявилося, що йому зовсім не подобається думка про те, що на Риту напав якийсь зарізяка, і він уже був готовий запропонувати їй допомогу, проте твердий тон і незворушність її оповіді повністю виключали можливість цієї рицарської пропозиції. Утім, почувши про те, як Риту звалив удар, Донт машинально потягнувся до неї, щоб захистити.

— Він вас не скалічив?

— На плечі залишився синець, а на руках — невеличкі подряпини.

— Ви сповістили місцевих, що околицями бродить головоріз?

— Розповіла в «Лебеді» та розказала Вонам про його інтерес до дитини. Вони й так збиралися встановити замки на вікна, і ця новина пришвидшила їхнє рішення.

Не маючи інших можливостей виявити галантність, Донт дозволив Риті втягнути себе в аналіз цієї пригоди.

— Дріжджі та фрукти… — промовила вона.