Диана Сеттерфилд - Там, у темній річці

— Тим часом ви, як я розумію, цілком упевнені, — погляд Монтґомері нітрохи не змінився, — в тому, що ця дитина — ваша?

Вон проковтнув клубок у горлі.

— Звісно.

Монтґомері доброзичливо усміхнувся. Він був надто добре вихований, щоб тиснути на клієнта щодо сумнівного твердження.

— Отже, ця дитина — ваша дочка.

Для пересічного вуха це прозвучало б як беззаперечне твердження, але Вон уловив тут нотки сумніву.

— Це… (знову клубок)… Амелія.

З лиця Монтґомері не сходила усмішка.

— Немає жодних сумнівів, — додав Вон.

Усмішка нікуди не ділася.

Вон відчув, що має якось додати своїм словам ваги.

— Материнський інстинкт не обдуриш, — виснував він.

— Материнський інстинкт! — вигукнув Монтґомері. — Немає нічого простішого! Звісно ж, — нагадав він із тим само виразом обличчя, — право опіки над дитиною належить батькові, але все-таки материнський інстинкт! Ніколи не помиляється!

Вон зробив ковток повітря і взяв себе в руки.

— Це точно Амелія, — промовив він. — Я знаю.

Монтґомері, зі своїми кругленькими щічками та вільним від зморшок лобом, поглянув на нього.

— Чудово, — погідно кивнув він. — Чудово. Що ж, я маю багатий досвід розв'язання суперечок стосовно вантажів, які іноді збиваються з маршруту. Гадаю, вас не образить, якщо скористаюся цим досвідом — мені здається, аналогія тут цілком доречна — для того, щоб з'ясувати правоможність Армстронгового позову проти вас.

— Ніхто проти нас не позивався. Взагалі немає жодного позову. Вона живе в нас уже два місяці, а цей тип постійно навідується. Він приходить і дивиться на неї, при цьому не заявляючи на неї своїх прав, але й не відмовляючись від них. Із кожним його візитом я очікую, що він нарешті хоч якось визначиться, але він — ні пари з вуст. Я не хочу тиснути на нього у цій справі — мені геть не потрібен судовий позов. Водночас він не може відкрито заявити: «Вона — моя дочка», — бо чудово розуміє, що це може виявитися помилкою. Я б краще взагалі його не турбував, але ця ситуація стає дуже незручною. Моя дружина…

— А що ваша дружина?

— Моя дружина вважає, що ця ситуація залишається невизначеною тільки тому, що поки що не знайшли його дочку. Ми щодня очікували почути, що дитину знайшли, принаймні виловили з річки її тіло, але наші очікування виявилися марними. Ми вже починаємо відчувати дискомфорт від того, що ця справа так довго не розв'язується, але Гелені його шкода. Вона знає, як пригнічує втрата рідної дитини. Гелена терпить його регулярні візити, хоча вони вже перетнули межу пристойності. Його дитина розчинилась у повітрі, і я боюся, що у своєму журливому відчаї він піддасться грі власного розуму, який остаточно переконає його в тому, що Амелія — таки його дочка. Горе — страшна сила, і хтозна, до чого може дійти людина, яка втратила єдину дитину. Людина може напридумувати собі що завгодно, перш ніж повірити, що її дитя втрачене назавжди.

— Ви дуже добре розумієте хід його думок і психологічний стан, містере Вон. Та нам потрібно спочатку дослідити факти стосовно цієї справи, адже тільки вони мають юридичну силу, і побачити, на що він може розраховувати в разі подання позову, щоб, якщо до цього дійде, ми були готові. До речі, а що сама дитина каже з цього приводу?

— Нічого. Вона не говорить.

Містер Монтґомері спокійно кивнув, ніби така поведінка була цілком природною.

— А до того, як її від вас забрали, вона говорила?

Вон підтвердив.

— А дитина містера Армстронга? Вона вміла говорити?

— Так.

— Розумію. Нагадую вам, щоб ви не ображались, якщо я говоритиму про Амелію як про заблукалий вантаж, який повернувся до власника — це пов'язано з попереднім досвідом. Як мені відомо, у таких ситуаціях найважливішими є обставини, за яких вантаж зник, й обставини, за яких він повернувся. Саме ці дві речі дають найбільше інформації про той період, коли вантаж перебував деінде. Максимально докладного опису вантажу до зникнення та після повернення зазвичай достатньо, щоб пролити світло на цю складну проблему й достеменно встановити право власності.

Він перейшов до опитування. Спитав про Амелію до викрадення. Про обставини зникнення Еліс Армстронг. Про обставини, за яких був віднайдений вантаж «Амелія» — він повторив це формулювання декілька разів, роблячи на ньому особливий наголос. Записав усі дані й кивнув.

— Як би там не було, та дочка Армстронга зникла без сліду. Таке буває. Ваша ж, навпаки, зненацька повернулася. А це вже незвично. Де дівчинка перебувала? Чому вона повернулася, або її повернули, саме зараз? На ці запитання немає відповідей. Краще було б, якби вони були. Та якщо вже відповіді відсутні, нам треба покладатися на інші докази. Маєте фотографії Амелії до зникнення?