Диана Сеттерфилд - Там, у темній річці

У кімнату набилася сила-силенна народу. Там стояв гамір від численних розмов. Прийшли фермерські наймити й гравійники, усі без винятку завсідники з дружинами та дітьми, багато людей із сусідніх селищ, що прознали про виставу. Армстронг теж був тут, із Бесс і старшими дітьми. Він сидів із серйозним і напруженим обличчям. Армстронг уже частково знав, про що буде вистава, бо брав безпосередню участь у її підготовці. Робіна також запросили, але ніхто не дивувався його відсутності. Родина Вонів вирішила не приходити. Знаючи заздалегідь, що саме там покажуть, вони обидва погодилися, що краще їм залишитися вдома. Врешті-решт, немає жодних гарантій, що ця вигадка матиме якийсь результат. Вони зробили свій внесок, і їхня присутність там буде забезпечена в інший спосіб. Маленькі Марго рознесли глядачам сидр, і рівно о сьомій Донт виголосив невеличку вдячну промову на адресу Джо та Марго. Джо вже збирався зачинити двері, як в останню мить прибігла захекана Лілі Вайт із якимось кошиком у руках.

Лілі мусила задовольнитися табуретом у задньому ряду, адже всі стільці вже були зайняті. На коліна вона вмостила накритий червоним ганчір'ям кошик, у якому щось ворушилося. Засунула руку всередину, щоб заспокоїти цуценя, яке купила напередодні у подарунок для Енн. Собача вгамувалося. Де ж Енн? Вона обводила поглядом публіку, шукаючи голову маленької дівчинки між головами двох дорослих, та не встигла обдивитися декілька найближчих рядів, як світло притишили і кімната поринула в темряву.

Глядачі заворушилися, зачовгали ногами по підлозі, зашелестіли спідницями і відкашлялися; крізь ці звуки почулося хрустке механічне клацання і…

— Ох!

На білій стіні раптом виник Баскот-Лодж. Усі впізнали маєток Вонів, його світлий фасад, пронизаний сімнадцятьма вікнами, розташованими в такому бездоганному порядку, що здавалося, ніби під цим світло-сірим дахом царюють лише спокій і гармонія. Кілька глядачів обернулися подивитись, як зображення перенеслося з Донтової машини на стіну, але більшість була надто заворожена побаченим, щоб думати про таке.

Клац. Баскот-Лодж зникає, і на його місті постають містер і місіс Вон. Розмита фігура дівчинки між ними — Амелія у віці двох років. Глядачки не змогли втримати розчулених вигуків.

Клац. Аудиторія захихотіла — такого вони точно не чекали: у світляній димці виникло рекламне оголошення. Донт читає його вголос для тих, хто не над то дружить із літерами, а поки він це робить, спритніші читачі пошепки коментують:

— Це ж та сама ярмаркова свиня!

— Свиня-інтелектуалка? Що це означає?

— Це таке вчене слово, означає — розумна. Якби ти сам був інтелектуалом, то знав би таке.

— Ця свиня знає правопис краще за мене.

— Та й у карти незле грає. Я їй три пенні програв.

— А мені та свиня на вигляд дала сімдесят три роки! Яка я була зла!

— А я пішов раніше, ніж вона стала читати думки. Щоб я дозволив якійсь свинюці порпатися у своїх думках — не бувати такому!

— Шилінг за приватний сеанс, ви чули про таке? Дурня якась! Хто це відвалить цілий шилінг за посиденьки з льохою?

Знову чути механічний скрегіт — і реклама поступається місцем зображенню самої свині. Насправді то не Мод, а її дочка Мейбел, але для всіх, крім Армстронга, немає жодної різниці. Поряд зі свинею сидить молода дівчина, яку вони всі впізнають.

— Рубі!

Гул розмов різко стишується.

На цьому зображенні Рубі простягає шилінг, а чиясь рука в темному рукаві тягнеться за ним. Дівчина дивиться просто в очі свині.

Тепер темряву прорізає голос — це голос самої Рубі.

— Повідай мені мою долю, Стелло. За кого я вийду заміж? Коли зустріну того, хто полонить моє серце?

Глядачі охають і починають соватися — люди повертають голови в той бік, звідки йде звук. Але в темряві їм нічого не видно, і з іншого кінця кімнати голосом однієї з Малих Марго відповідає свиня: