Юрий Винничук - Житіє гаремноє

Думала-м же вмлію зі встиду і ганьби, сльози мі затягли очі і благала-м го о пробачення, леч він ані слухати не забажав, а з прокльонами покинув покій. І мене. Більше юж мя не провідував».

Щойно скінчила вона вповідати, як єдна білоголова вдарила в долоні і веліла, жеби прийшли євнухи. Служниці побігли і привели трох молодих хлопців з лицями так гладенькими, як у панночок. Євнухи, відав, знали, юж для чого їх покликано, бо спустили свої шальвари і зачали показувати нам прутні. І була вся їхня ріжниця з иньшими чоловіками тілько в тім, же під сподом не бовталася калитка, бо втято єї було. А єще на тілі їхньому не видніло ані єдної волосинки.

Тоє показуваннє соромних місць побудило декотрих жінок і собі шальвари скинути і ластитися руками. За тим підступили євнухи ближче і зачали цілювати і лизькати тих жінок там, де вони їм показували пальцями.

Гальшка сп’яніла і ся сміяла, а мені було ніяко. Вигляд звалашених хлопів, которі втратили всю свою мужеську повабу і силу, міг викликати іно спочуттє і жаль. Леч, хто відає, може, кгди я ся сприкрю мому владцеві, то і мя также чекає забава з євнухами.

Невольниці зачали перебирати струнами, і видавалося, ані в млі ока не озирали того, же ся тут відбувало. А тим часом євнухи юж перейшли до дальших кроків, доводячи жінок до жаги. Ту єдна взяла виногроно червоне, як жар, і розчавила го собі на розкішниці, повелівши тоє євнухові вилизькати. Друга облилася червоним шербетом, а третя медом. Євнухи ся тішили тим вгощеннєм, як малії діти, і радісно го поглинали.

— Чи-сь зауважила, — спитала мя Гальшка, — же тоті їхні прутні звисають безвольно, а не виструнчуються? Без калиток вони ніц не годні, іно лизькати. Але казала мені одна, же більшість євнухів мають втяті не тільки калитки, але й прутні, і носять у складках своєї чалми такі рурочки, которі вкладають собі в отвір при потребі, аби спорожнитися.

Помислила-м собі, же нігди до того не допущу, аби мя плюгавий євнух ластив, і покинула-м тоє зібраннє. А понадто, як довідалася, же не тільки з євнухами там ся забавляют, але й ружними причандалами. Берут, прикладом, сухий чорний гриб з тугим капелюшком, котрий кшталтами своїми сильно нагадує прутня, а потрапивши у вологу піхву, стає пружним і теплим. Кгди жінка хоче сама себе вдовольнити, то прикріплює го до п’ятки, або прив’язує служниці до пояса, і так ся задовольняє. А привозять той гриб із країни Чін.

Єдного вечора прийшла до мя тота сербіянка Дана, котора оповідала про себе.

— Виджу, же ся намірила лягати?

— Так.

— Ну, то лягай. Чи, може, ся встидаєш?

— Ні, — замотала-м головою, леч і далій не рушаламся.

Втоди вона ся засміяла, підійшла до мя і зачала мі розпинати одіж. Не опиралам-ся, бо цікаво мі було, що далій буде. А кгди оголила мої перса, прицмокнула:

— Чуднійших кшталтів годі шукати!

Єї тонкі і бистрі, як вивірки, пальці обмацали мої груди, а тогді розв’язали пояс, і шальвари опали.

— Ляж на постіль, — сказала мі.

Чула-м же тремчу на цілім тілі, леч такой лягла-м на постіль. Дана розіпнула своє вбрання і постала переді мною, як богиня. Неможливо уяви­ти собі досконалійші кшталти, якими ся пишало єї ніжне і біле тіло. Була повніша за мене і тим ся скидала на римську кралю, вирізьблену в мармурі.

Лягла коло мя, обняла мя і припала до моїх вуст. Язичок єї проник всередину і лоскотав піднебіннє. Обсипала мя гарячими поцілунками, а єї тіло хвилювалося і тремтіло від нестримної жаги.

Було то для мя неочікуване, дивне, незнане пережиттє. Нігди жінки не цілували мя в той спосіб. Навіть помислити про таке колись не могла-м. Але тепер, по довгій з королем розлуці, чула-м так само хіть і прагла-м пестощів.

Лежати так безпорушно не могла-м, і руки мої погладили єї великі налиті перса. А то єї заохотило до єще сильніших починань. Долоня єї помандрувала здовж мого тіла, ластячи, стискаючи і злегка пощипуючи. На моє здивуваннє, тіло моє зачало самовільно ся прокидати, пуп’янки на персах стверділи і ся налили попід дражніннєм єї пальців.

А долоня єї спинилася на моїм животі і гладила єго, попри шепіт, же долинав до моїх вух:

— Чи відаєш, же узгірок кохання, кгди є покритий оксамитним і гладеньким волоссям, як пух молодого лебедя, свідчить про невинність так само, як і тіснота святині Венус. Бо в місці, де два тіла ся сполучили, волосся тратить свій блиск і пухнастість, а через безперестанне тертя скручуєсь в розкішні дрібні пуклі.