Юрий Винничук - Житіє гаремноє

Не забувай нігди величати мужа свого, яко незрівнянного коханка, бо то не він зі себе годен вчинити незрівнянного, леч ти сама з него зробиш. Завше го випитуй, що му ся найбільше подобає, а чого він прагне від тебе. Забався з ним у невольницю, най ті приказує, що маєш робити, а кажи му, же все, що він лиш забагне, є для тебе приємне.

Проси го, аби тя обзивав ріжними лайливими словами, аби брав тя, як кобилицю, і почуєш, яке в него збудження від говорення тих слів. А юж иньшим разом ти го обзивай і посідай, як невольника свого, впокорюючи і принижуючи. Запевни себе в тім, же тя збуджує все, що збуджує єго. Мусиш кожду повинність, котору виконуєш в ліжку, перетворити на свою приємність.

І от кгди врешті прийшов до мене король, я випросталася, тремтячи від бажання, же охопило мене, потім розпустила свій пояс, і вбрання з мене опало, і рушила я до постелі, а король ішов услід за мною, і йшла я повільно. А король пас мя очима, мої круглі звабні половинки, же тремтливо то піднімалися, то опускалися, здригаючись від кожного кроку. І я почула, як він прошепотів: «Воістину, сон це чи дійсність!» А я піднялася на шовкове ліжко, і розкинула стегна перед королем, полонивши єго здоров’ям і красою, яку дарував мені Аллах. Тогді побачив він живіт мій, же схожий був на білий шатер, і пуп посередині живота, потім перевів погляд свій вниз і побачив велике творіння, же схоже було на цвіт орхідеї. І став мене всю розціловувати.

Я попросила го, аби ліг переді мною горілиць, і він ліг переді мною так само, як жінка лягає перед чоловіком, і прутень єго височів, як стебло. Я узяла єго рукою, приставила до розкішниці і настромилася так, же він повністю зник у мені.

А відтак я загойдалася на єго стеблі, наче квітка, і стала підніматися, і опускатися, і рухатися з одного боку в інший, і назад і вперед, і робила це поволі, час від часу стискаючи прутня м’язами, а він за кождим разом постогнував і казав: «О-о-о!». І я бачила, як він куйовдить у жменях простирадло. І так я задовольнила єго, а потім робила кождого разу щось иньше, і він нігди не знав, що єго чекає, бо я завше мала для него якуколвек несподіванку».

Королева скінчила свою оповідь і якийсь час сиділа мовчки, поринувши в задуму. А потім провадила далій:

— Видиш, давня грецька хороба любитися з хлопчиками опанувала і Туреччину. Сказано у «Кабус-наме»: «Спи з жінками взимку, аби вони зогрівали тебе, і спи з хлопчиками влітку, аби вони остуджували тебе». І тую заповідь дотримували усі наші султани. Король Баєзід завів си навіть цілий гарем з таких хлопчаків, которі з часом ся вибивали вгору і займали важні посади. За Баєзіда і яничари захопилися тою розпустою, і тепер кождий значніший вояк має коло себе хлопчика, которого вчить не тілько шаблею і луком справувати. Леч, аби-сь відала, мій син є не такий. То є перший король, которий ся не цікавит хлопчиками. Тому-то можеш на него мати вплив. Дай му сина і станеш нагорі.

А відтак єще вповіла таке:

— Знай же, хай помилує тебе Аллах, же є на світі ружні чоловіки і ружні жінки. Одні з них варті усілякої похвали, а другі нічого не варті. Достойні похвали ті чоловіки, же володіють сильним і грубим прутнем, которі здатні стримувати від завчасного виливання свою живицю і хутко ся збуджуют. От почуй, що пише про жінку, якою вона має бути, один мудрець: «У вродливої жінки повинні бути могутні стегна, важкі і гарячі сідниці, красива талія, прекрасні руки і ноги, повні лікті, широкі плечі, а кгди така красуня наблизиться, то зачарує, а кгди ся віддалит, то погубить. Кгди сяде вона, то ся уподібнит шатру, а кгди ляже, то стане схожою на корогву. Рідко вона сміється, бо сміх безпричинний — ознака безглуздя. Мало балакає вона з сусідами і не дружить з іншими жінками. Ніхто єї не втішит більше за власного чоловіка, і не їсть вона ні з чиєї руки, окрім чоловікової. Рідко ся скаржит вона і незлостива, сміється і радіє тільки тогді, кгди бачить чоловіка свого. Втрачає голову лише через чоловіка свого». Доки тим усім ознакам будеш відповідати, доти король буде при тобі. А оце візьми, — простягнула мені книжку, сап’яном оздоблену, — тут довідаєшся про ріжні способи зля­гання.

Я розгорнула книжку і важко зітхнула.

— Але то по-турецьки. Я нічого не втямлю.

— То не по-турецькому, а по-арабському. Від завтра пришлю тобі учителів — будуть тебе учили турецької і арабської мови. А заки сама тобі прочитаю меленький уступ.