Юрий Винничук - Житіє гаремноє

Хутенько вбраламся і пішла за ним, аби ся опинити серед моря зелені і запахів, від которих йшла обертом голова. Небавом і справді увиділа-м альтану, всередині которої по єднім боці прибраний цвітами, з рівнянком (віночком) на вершечку височів прутень, а з другого — оздоблена самоцвітами розкішниця. Попід ними на довгім сувої з тонкого сап’яну виписано якісь слова.

— То є поетичні ймення для прутня і піхви, — пояснив мі король.

— Шкода, же не вмію арабського письма.

— Я ті прочитаю. Прутень — то є Голуб, Котик, Погашувач жаги, Викрутас, Спис і Меч, Пливак, Вламувач, Єдноокий, Волохач, Пхач, Твердолобий, Довгошиїй, Безрукий, Трач, Непереможний, Визволювач, Клин, Швач, Сплюх, Охлялий, Відкривач, Звідун, Ворохобник, Мешканець Темряви, Таран, Смолоскип.

— Звідки взялися тії імена? — спитала-м.

— Кожен, хто сюди приходить, додає щось від себе.

— Чи можна і мені?

— Прошу дуже. Повідж мені, а я впишу.

Король вмочив перо в каламар і чекав, а я зі сміхум проказувала:

— Марко Пекельний... Товкач... Макогін... Ковзан... Довбня... Соковитискач... Маслобійка...

Король засміявся і зачав читати імена піхви:

— Розтята, Хтива, Щілина, Гребеняста, Губки з борідкою, Прірва, Варґата, Ситко, Їжачок, Настирлива, Тужлива, Смоктачка, Пекло, Смаколик, Краснослива, Цьма­каюча... а тепер ти продовжуй.

І я вповіла:

— Дупельце... Нірка... Пастка... Ружа... Макітра... Ступа... Свічкогас... Ополонка... Криниця...

Кгди-м скінчила, король поцілував мя і мовив, же ніхто аж так багато імен не годен був за раз вигадати. А тогді підвів мя до вівтаря, де лежала груба книга, списана до половини.

— А то є книга з віршами про любощі. Хочеш послухати? Зачну від шейха Ас-Суюті.

Король перегорнув кілька карток і сказав:

— А ту є поради, як збільшити задоволення.

«Кгди хто слабкий в любощах, то нехай на ніч їсть горня густого меду разом з двадцятьма мигдалевими зернами і сотнею кедрових горіхів. Робити це треба три дні.

І ще зросте здатність до любощів, кгди прутень і розкішницю намастити курячою жовчю. І також кгди узяти цибульове насіння, розтовкти, розтерти єго і змішати з медом. Також кгди узяти сало, розтопити і змастити ним прутня, кгди виникне бажання злягтися. Та тогді ж і жінка, з якою злягаєшся, пізнає чудеса. Кгди ж запрагнеш, жеби ще сильніше було задоволення від пристрасті твоєї, то пожуй вербову гілку, помасти нею голівку прутня твого і зляжися. І заподіє це велику насолоду і чоловікові, і жінці. Так само чинять і з маззю, котору готують з ягід бузини. Альбо візьми імбиру, дрібно розтовчи єго, змішай з оливковою олією і намасти лобик, калитку і самого прутня. Від цього зросте здатність твоя до любощів.

Кгди ж захочеш, жеби збільшився час любощів твоїх, зміцнився прутень і множилася живиця, то пожуй трохи чаю, додавши до нього гірчичне зерно.

А жеби приготувати напій, який сприяє любощам, треба узяти цибулю, розтовкти її, витиснути сік, змішати з рівною міркою меду і варити на малім огні, так жеби випарувався цибульовий сік і зостався б мед, як основа напою. Тогді знімеш єго з вогню і остудиш в скляній посудині. А відтак будеш брати того меду ложку, розпускати у трьох ложках води і пити перед любощами. Хто вип’є такого зілля, той не заспокоїться, а хто стане пити єго повсякчас, у того прутень буде стояти, не опадаючи».

— А ту є цікаві повчання про різні народи.

«Візантійки мають здорові піхви, але вельми широкі й глибокі.

Гішпанки є найгарніші, але надто ся обливають пахощами.

Індуски, хінки і слов’янки найгірші, найнікудишні, найбрудніші і найглупіші.

Муринки — розкішні а послушні.

Рівно ж серед арабок треба зробити вирізненнє. Найспокусніші — іракійки, найсердечніші — сірійки, а найліпші — бедуїнки та персіянки. Вони найдужче кохають, є найвірніші і найплідніші. Нубійки мають дуже гарячі піхви і добре укшталтовані (сформовані) сідниці.