Андрій Новік - Останній спадок

— Незабаром випуск новин. — Ірина гортала сторінки google -пошуку. Її голос грів і неначе заспокоював. — Дивитимешся?

Я поглянув на неї, не відповідаючи. Ірина зрозуміла все без слів і зосередилася на дрібних шрифтах інтернет-статей.

— Вони знайдуть Луку, — прошепотіла, не відриваючись від екрана, вона. — Не гризи себе…

— Не знаю, що зроблю із собою, якщо він загине, — заламував до хрускоту в пальцях руки я. — Це ж Лука, розумієш? Лука!

Горло стискало лещатами, а очі затягувала тонка плівка сліз. Донедавна я соромився показувати свої сльози перед будь-ким, окрім Катерини й Луки, але зараз… зараз мені було байдуже. Якщо сльози допоможуть опанувати себе, я ладен ревіти негодованим немовлям.

— Якщо я можу чимось допомогти… — Знову погляд лише в монітор. Я запідозрив, що жінка побоювалася дивитися мені в очі, аби не почати падати в прірву відчаю разом зі мною.

— Дякую. Справді дякую.

— Дев’ята.

Ірина повела очима в кут екрана й клацнула по посиланні онлайн-трансляції. Першу частину випуску новин було присвячено політиці та подіям на Донбасі, та кадри, що замиготіли на екрані потім, повернули мене на тридцять п’ять годин назад. Знову Ілів, розтрощений автомобіль Марка й поліцейські, що сонно снували з місця на місце.

— Триває розшук Далібора Кравця та Марка Яремчука, — на екрані з’явилися наші фото, — яких підозрюють у скоєнні масового вбивства тридцяти чотирьох осіб 11 вересня в селі Ілів неподалік від Миколаєва Львівської області. Тіла знайшла оперативна група після виклику одного зі свідків.

— Імена більшості жертв встановлено та буде повідомлено найближчим родичам. — Як і в попередньому випуску, більшість ефірного часу зайняло інтерв’ю вусатого чоловіка з невеликою лисиною. — На грудях в окремих жертв вирізано схожі на релігійні символи, найбільш імовірно, язичницькі. Це дає підстави вважати, що маємо справу з учасником або ж цілим угрупованням фанатично налаштованої релігійної організації. Головним підозрюваним залишається Далібор Кравець, який перебував на місці подій під час скоєння злочину.

— Також з’явилася нова інформація щодо втечі підозрюваного з-під варти, — продовжував голос за кадром. — Це сталося під час його перевезення до відділка капітаном Кострубчуком Григорієм Олеговичем.

На екрані постало знівечене обличчя Кострубчука — зламаний і викривлений ніс, подряпини на обличчі та розпухла нижня губа. Від самого погляду на капітана в грудях щось закололо. Утечі підозрюваного з-під варти?

— Про події в Ілеві я почув, перебуваючи разом із двома підлеглими неподалік від траси на Миколаїв, тож одразу вирушив туди. Ми заскочили Кравця на місці автокатастрофи, витягли з Chevrolet і привели до тями. Оговтавшись, він почав плести нісенітниці про якісь язичницькі племена та прив’язував усі події до самогубства Максима Підгірського. — Голос поліцейського викликав таку хвилю гніву та зневаги, що я мало не загарчав. — На всі наші запитання підозрюваний відповідав нерозбірливо, здавався зляканим, переконував, що, коли ми поїдемо з ним у район Рясне-2, то спіймаємо справжніх злочинців. Кравець говорив про якісь докази його невинуватості. Я повірив підозрюваному і, порушивши наказ, вирушив у вказаному напрямку з ним і двома підлеглими, одного залишивши на місці злочину, аби той дочекався підкріплення.

Я сидів як у прострації, не бачачи жодного заспокійливого руху Ірини. Навколо не існувало нічого, окрім мене та Кострубчука.

— Це була добре спланована пастка. Щойно ми під’їхали до Рясного, на нас напали ззаду. Я відчув сильний удар по голові та знепритомнів. Мої хлопці загинули відразу. Сам же підозрюваний разом зі співучасниками зник у невідомому напрямку.

— З огляду на покази капітана поліції, — продовжив голос за кадром, — відкрито ще одне кримінальне провадження за статтею 348 Кримінального кодексу України — «Посягання на життя працівника правоохоронного органу…».

«Які співучасники?!»

— Олівія Томпсон, жінка, котра перебувала з підозрюваним у машині та нещодавно дала свідчення проти Далібора Кравця, загинула від отриманих під час автокатастрофи травм у лікарні. Медпрацівникам заборонено давати будь-які коментарі, проте відомо, що причиною смерті жінки стали черепно-мозкова травма, внутрішній крововилив через забій печінки та селезінки, а також численні переломи.

— А-а?!

Ноутбук наче перетворився на велику чорну діру, що засмоктувала всі мої думки. Я навідріз відмовлявся вірити в сказане тим убивчим голосом із новин, але сили боротись із самим собою вичерпувалися: замовк навіть мій добрий і впевнений внутрішній голос. Без його підтримки мені залишалося тільки мовчки, із розпростертими руками падати в ту чорну діру. Не було нічого. Пустка. Жінка, яку я знав іще в студентські роки, яка симпатизувала мені та яку я втягнув у на перший погляд абсолютно безпечну й невинну подорож за місто, тепер лежала мертва десь на білих простирадлах міської лікарні. Не вірилося, що більше ніколи не почую її знервований акцент.