Андрій Новік - Останній спадок

«Той довбаний капітан віддав мені телефон і паперову стрічку з глаголицею! Що це означає?!»

За кілька хвилин мені спало на думку, що телефон Кострубчук міг лишити навмисно, аби, підслуховуючи, спробувати вийти на співучасників абощо. Нехай. Та, крім телефона й стрічки, у мене не було нічого. Навіть кілька нещасних гривень, аби купити води (язик висох до стану шерехатої губки, яка от-от розпадеться). Звертатись у банк, аби зняти кошти з рахунку, — самогубство незгірш, як заявитися із задертими вгору руками до відділка.

І я просто поплівся вперед. Під ногами шарудів розбавлений дрібним щебенем пісок. Дорога петляла поміж напівзруйнованих будівель — чи то житлових, чи то заводських. Зціпивши зуби від болю в знесилених м’язах, я йшов нею вперед без бодай якоїсь мети…

Телефон тремтів у моїх руках. Треба було б комусь зателефонувати. Що, як Кострубчук іще не встиг встановити прослуховування? Що, як того прослуховування взагалі не буде? Чорт! Чорт, чорт, чорт, чо-о-орт. Телефонувати? Я ж не маю куди йти! Мені що, до скону бродити цим безлюддям?

Повагавшись, я наважився набрати один номер. Так швидко, як це тільки можна. Узявся перебирати імена в телефонній книзі. Кому зателефонувати? Усі близькі мені зараз далеко від цього триклятого міста. Хіба звернутися до моїх із кафедри? Віктор Петрович, Юрій Мишкевич, Ірина Дивульська. І…

Лука !

Я збив пошук і нашвидкуруч увів номер сина. Він повинен був підняти слухавку. Я хотів вірити в це. Я вірив у це! Просто мусив ось-ось почути збуджене дитяче «Алло».

«Ваш абонент знаходиться поза зоною досяжності. Перетелефонуйте, будь ласка, пізніше…»

Провалля. Глибоке темне провалля. Я не відчував нічого — ні болю, ні слабкості. Нічого, окрім страху. Безмежного страху, який уперше в житті охопив увесь спектр життєздатних функцій організму.

Іще тричі телефонував я синові, і тричі незворушний робот монотонно вбивав клином незмінні слова в мою свідомість.

«Ваш абонент знаходиться поза зоною досяжності. Перетелефонуйте, будь ласка, пізніше…»

А якщо Марко?

«Ваш абонент знаходиться…»

«Сука!»

Те саме повторилося й з номером Олівії. Усі, кого я знав, неначе просто зникли з реальності. Життя перетворилося на клятий рейс № 29 [70] Рейс № 29 — вигаданий авіарейс, яким летіли головні герої роману Стівена Кінґа «Ленґольєри». За сюжетом, на рейсі № 29 за одну мить зникли всі пасажири, окрім тих, хто спав. .

Я знову відкрив телефонну книжку в пошуках хоч якогось надійного номера. Вікторові Петровичу хотілося телефонувати насамкінець: своєрідної довіри й близькості між нами так і не виникло. Такі самі почуття викликав і Юра: той радше відгукнувся б на заклик узяти участь у конкурсі «Хто далі сцикне», а не у витягуванні мене з такого лайна.

Палець посунув до кнопки «Виклик» навпроти «Ірина (кафедра)». Я продовжував іти й незабаром зовсім близько почув звуки авто, що рухалися на високій швидкості. Десь неподалік, за рядом бляклих дерев і похмурих цегляних стін, пролягала траса.

Довгі гудки гнітили своєю монотонністю.

— Алло.

— Ірино, привіт, — говорити виявилося важче, ніж гадалося. На кожному вдиху грудну клітку викручувало, як ганчірку.

— Усе гаразд? — Голос звучав стурбовано, проте з відтінком удаваної радості. — Ти якось дивно хрипиш.

— Я, мабуть, ребра зламав…

— Що трапилося? Ти в лікарні?

— Ні, — звуки автостради дедалі ближчали, — не маю змоги. Можна дещо… попросити?

— Звісно.

— Ти маєш авто?

— Так.

— Не забереш мене?

— Що сталося? Звідки забрати?

— Забереш? — Я сам не помічав, що майже благаю.

— Заберу… обов’язково. Куди? І де ти саме? Куди мені їхати?

— Не знаю…

— Як це? Не знаєш, де ти? Даліборе, що відбувається? — Жінка вже не приховувала хвилювання.

— Прошу, не питай, мені важко говорити. Просто приїдь по мене.

— Так куди ж?!

Трохи порозмисливши, я сказав:

— Повиси хвильку, добре?

— Гаразд.

Я згорнув вихідний виклик і посовав пальцем по екрані в пошуках Maps.me [71] Maps.me — застосунок для електронних пристроїв з офлайн-мапами всього світу, що підтримує функцію GPS і є надзвичайно деталізованим (містить позначки автозаправок, магазинів, торговельних центрів, культурних пам’яток та ін.). Активується, коли користувач обирає країну, район чи окреме місто та завантажує мапу в застосунок. . Програма швидко запустилась, і за мить переді мною з’явилася мапа міста із синьою стрілкою посередині.