Ллойд Дуґлас - Прекрасна одержимість

Вступив оркестр, пощипуючи першу струну; диригент підніс обидві руки, оглянув наостанок своїх музик від одного краю до другого; і зрештою погнав їх навскач, у темряву, що огорнула сцену.

Він не хотів би так сильно відчувати близьку її присутність, остерігаючись, що його переповнить фізична жага до неї. Мудре спостереження Ненсі спало йому на думку. Він розповів їй, як тієї ночі в селі гостро відчув присутність дівчини в автомобілі. Ненсі пхикнула на його наївне уявлення, що Гелен могла не знати про його почуття.

– Нісенітниця! – сміялася Ненсі. – Ти думаєш собі, що вона могла так вплинути на тебе, не відчуваючи того самого?… Як же мало ти знаєш про жінок!

І десь перед завершенням другого акту сталася катастрофа.

Він не стежив за безглуздим, банальним сюжетом з належною увагою, щоб усвідомити, куди він міг би вести. Його розум зосередився на її магнетичній присутності, бо ж він повсякчас мріяв про щастя забезпечити її всім, чого вона потребує. І лиш після тієї невиправної помилки він усвідомив той факт, що нехотячи образив її.

Повернулася вертлява інженю – коли грали барвисту сцену сільської домашньої вечірки – в розкішному лімузині. Те, що вона була без гроша; що машина належала підлому маклерові, який упродовж цілої вистави набридав їй подарунками і залицяннями, тільки заради того, щоб придбати до себе віру; що імпортований халат, який вона носила, придбав він – усе це не мало жодної ваги для Боббі… У ту мить єдиним, що цікавило його, був досить пристойний лімузин.

Він гарячково повернувся до Гелен – їхні голови на мить легенько торкнулися – і прошепотів: "Я чув, як ви казали, що вам подобається мій новий автомобіль. Я майже не користуюся ним. І хотів би позичити його вам на той час, поки ви тут".

Мабуть, ще тоді, найсерйознішої з усіх помилок можна було уникнути, якби вона відразу рішуче відмовилася… Не підозріваючи, що її мовчання означало лише те, що вона приголомшена його відвертим нахабством, і натхненний цим неправильно витлумаченим мовчанням, він боязко, затамувавши подих, намацав руку, яка, як він знав, лежала, долонею догори, біліючи на тлі чорного оксамиту.

Можливо, вона інтуїтивно здогадалася про його намір… Можливо, легкий рух його руки застеріг її… Чи, можливо, саме в той момент вона вирішила погратися зі своїм перловим намистом?… Він, мабуть, ніколи не дізнається, як це сталося… Теплий оксамит тривожно задрижав від його короткої ласки.

Завіса опускалася. Зала залилася світлом. Він боязко зиркнув на неї. Її щоки пашіли, а невеличкий кулачок, що міцно стискав хустинку, вона міцно притисла до уст.

На пропозицію Джойс вони попрямували у вестибюль. Ідучи до виходу, Гелен узяла Ненсі за руку, і Джойс, спостерігаючи, сповільнила ходу, поки він не наздогнав її. І запалом вона взяла на себе повну відповідальність за плин їхньої безладної розмови. Він радів, тому що в його думках панував хаос.

Коли пролунав сигнал про початок останньої дії, вони повернулися в тому ж порядку, як і виходили, і Гелен пішла першою, залишивши Джойс поруч з ним.

Яким же мерзенним хамом вона тепер вважає його!.. Але, безумовно, здоровий глузд підкаже їй, що він не мав цього на увазі!.. Усе не так!

Він не мав навіть найменшого уявлення, про що йшлося в останній дії; пересидів її витерпівши всі немислимі муки. Після того як минула не одна вічність, це страхіття скінчилося.

Вони розійшлися швидко, буденно, навіть не спробувавши шукати розуміння в очах одне одного.

Уранці він знайде її і спробує все пояснити. Годинник вибив четверту чверть і третю годину… О дев’ятій у нього операція.

Він втомлено скинув одежу і ліг у ліжко. Коли, пониклий, він відпружився на подушці, годинник цинічно прокоментував його неймовірну винахідливість під час вечірніх пригод.

Приїхавши вранці до шпиталю, він дістав повідомлення з канцелярії, що його попросили подзвонити містеру Рендалу з Четвертого національного банку, на що не звернув жодної уваги.

Закінчивши операцію, він подзвонив Статлеру і покликав місіс Гадсон. Вона виїхала з готелю.

Брюс Макларен з дружиною пригощали доктора Мерріка обідом у своїй затишно вмебльованій квартирі. Була неділя, і всі троє саме повернулися з Церкви Благодати, де поява видатного молодого хірурга поряд зі священиком, у товаристві місіс Макларен, здійняла доброзичливий гул гордости й втіхи.

Недавній видатний внесок Боббі Мерріка в царині нейрохірургії широко обговорювала преса, що не надто тішило його; бо ж він, як сумлінний науковець, щиро соромився публічности. Було досить неприємно бачити, що його винахід галасливо описували журналістським жаргоном, і він не був вдячним, як того хотів би, за доброзичливі вихваляння на редакторських сторінках щоденних газет і сентиментальну писанину, яку прикрашала його біографія в дайджестах і ревю.