Ллойд Дуґлас - Прекрасна одержимість

Здесь есть возможность читать онлайн «Ллойд Дуґлас - Прекрасна одержимість» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Прекрасна одержимість: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Прекрасна одержимість»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Відомий доктор Гадсон гине невдовзі після одруження. Його вдова й дочка дізнаються, що лікарі не змогли врятувати його тому, що рятували іншого – багатого гульвісу Меріка, який після чергової пиятики впав у воду. Випадково Мерік дізнається про таємницю доктора Гадсона, який вважав, що людина, допомагаючи іншим, збагачує своє життя. Мерік також пробує діяти так – спочатку для розваги… Роман “Прекрасна одержимість”, що його написав пастор і відомий письменник Лойд Дуґлас (1877-1951), ставить перед читачем багато важливих питань, як-от сенс життя, добро й зло, багатство й бідність, складність людської природи.

Прекрасна одержимість — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Прекрасна одержимість», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Невеличка процесія вийшла через двері. Боббі хитко поплівся до сусідньої роздягальні; сів на білий емальований стільчик, опустивши плечі, і пильно розглядав свої руки… Її кров!.. Донеллі з медсестрою допомогли йому скинути гумові рукавички й халат. Імпульсивний італієць сам наполіг на тому, щоб витерти обличчя гостя холодним рушником, прагнучи виявити свою симпатію. То була найзворушливіша подія з усіх, які йому довелося пережити, працюючи за фахом, де драматичні ситуації трапляються повсякчас.

Трохи згодом вони спробували переконати Мерріка щось з’їсти, однак його вечеря складалася з міцного бренді, яке він пожадливо ковтав, наче п’яниця. Було марно сперечатися з ним. Він вже твердо вирішив піти до ліжка своєї пацієнтки і чекати на результат.

– Але ж ви нічого не вдієте, – ствердив Ардмор. – Минуть години, перш ніж ви зможете дізнатися про щось більше, ніж знаєте тепер, хіба що, звісно…

– Саме так! – пробурмотів Меррік. – Якраз "хіба що" і турбує мене… Це – і загроза швидкої пневмонії.

Донеллі та Ардмор пішли вечеряти. Коли вони розійшлися біля воріт шпиталю, італієць сказав: "Він покладає надто великі надії. Наш юний друг буде вельми засмучений. Але сьогодні він створив справжній шедевр!"

* * *

Її кімната була напівзатемнена, але очі Мерріка, скоро звикши до сутіні, пестили вроду її обличчя. Він не перев’язував очей. Вони були заплющені; і довгі чорні вії – незвичайно довгі – отіняли темнуваті запалені щоки. Її дихання було рівномірне, тихе – майже надто тихе подеколи, і він уставав з крісла біля вікна і схвильовано простував до ліжка, відчуваючи, як дзвенять нерви, натягнуті наче струни.

Переважно він сидів, поклавши лікті на коліна, підперши підборіддя руками, роздивляючись її лице, час від часу пробуджуючись, коли довгий, тремтячий видих примушував бігти до неї з приготованим стетоскопом.

Приблизно опівночі він почав ходити туди-сюди коридором, і, повернувшись до покою, прошепотів на вухо Джулі Крейґ:

– Її одежа в отій шафці?

– Так, докторе… Я можу допомогти вам?

Він похитав головою, пішов в гардероб і після недовгих пошуків витягнув забруднену і порвану синю сукню, обмацав комір і, знайшовши те, що шукав, поклав вбрання назад у шафу, зачинивши двері.

Джулі Крейґ з цікавістю стежила за ним, поки він сидів, граючись з коштовною прикрасою, яку витяг з одежі пацієнтки. З нею пов’язана якась чудесна таємниця. Вона хотіла би знати.

Коли минуло трохи часу, він устав і, схилившись над нею, прошепотів:

– Ви можете вийти і трохи прогулятися. Я покличу вас, коли буде знадобиться.

* * *

Почало розвиднятися. Невеличкий годинник енергійно цокав на столику. Пташки сонно щебетали за вікном. Дзвони скликали на ранішню молитву.

З ліжка почулося втомлене зітхання. Джулі Крейґ дбайливо схилилася на ним.

І тоді, цим милим голосом, що мав чудернацький тембр приглушеної віолончелі, серед істеричних тихих схлипувань, пацієнтка Боббі Мерріка пробурмотіла:

– О благословенний Боже, – Я бачу!

XXI

Джулі Крейґ була романтичним створінням, і драма, де вона отримала роль, досить таки припала їй до смаку. То не була розлога роль з безліччю реплік, але вона майже повсякчас вимагала її присутности у вирі подій.

Яким же захватом проймало її те, що вона стала головним хранителем такої цінної таємниці. Вона вирішила оберігати її від найменшої небезпеки, поки не настане величний момент для сенсаційного оголошення.

Щодо постави доктора Ардмора того ранку, то він з такою радістю дізнався про цілковитий успіх операції юного Мерріка, що для нього не мало значення те, як його принадна пацієнтка дізнається ім’я свого добродійника. Ардмор був британцем. Йому спало на думку, що хай яке непорозуміння могло розділити цих двох цікавих молодих американців, механізм примирення тепер вже добре налагоджено. Якщо вони не зможуть досягти якогось перемир’я з огляду на цей драматичний рятунок, то заслуговують на те, щоб розійтися різними шляхами без надії на симпатію.

Донеллі, який завдяки своїй вдачі й темпераменту тепло ставився до мелодраматичних аспектів ситуації, все-таки сподівався, що упізнання Мерріка не відбудеться, поки пацієнтка не матиме досить ясного розуму, щоби пережити реальне емоційне потрясіння після такої оказії, і щиро сподівався, що зможе знайти якусь досить правдоподібну причину бути присутнім, коли це станеться.

Джулі прагла відкласти велику мить якомога на довше. Її діяльній уяві хотілося куштувати цю ситуацію потрошки; гратися з нею – як кіт з мишею; смакувати, тримати під язиком. Вона не могла помислити прикрішого розчарування, ніж прозаїчна розв’язка – тепер, коли драматичний епізод вже готовий для ідеального приголомшливого кінця! Вона здригалася від думки, що може забігти в покій, коли її ідола мучитиме нудота, що майже обов’язково трапиться з десяток разів до кінця дня. Уся ця пригода, вирішила Джулі, аж ніяк не повинна мати банального завершення, і тому присвятила себе розвиткові сюжету майже так само завзято, ніби була однією з головних дійових осіб.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Прекрасна одержимість»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Прекрасна одержимість» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Прекрасна одержимість»

Обсуждение, отзывы о книге «Прекрасна одержимість» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x