Анна Хома - Львів. Пані. Панянки (збірка)

Лекції у консерваторії займали купу часу, але й давали таке необхідне глибинне знання й орієнтацію в музиці. Закладали фундамент на все життя. Ірена любила вчитися. Із задоволенням приходила на лекції, репетиції та спец. Однак поза стінами музичного інституту обрала сучасну музику. Найбільшого розвою здобували тоді і набували дансинги та джаз. Стали модними оркестри з так званим американським репертуаром. І «Ябцьо-джаз» став одним із найпопулярніших і найулюбленіших.

А Бонді став батьком музики їхнього джаз-бенду. Він творив неймовірні ліричні пісні, яким судилося стати популярними і пройти крізь роки. Їх співали скрізь і всюди. Кожне нове творіння ставало, як тепер би сказали, хітом, а тоді шлягером, що означало з німецької цвях сезону. Бонді їх просто народжував один за одним. А Ірця стала його музою, усі пісні присвячував їй. Він умів глибоко відчувати меланхолійність та пасіонарність своєї землі, її глибоку тугу та віру в почуття, любов і дружбу, красу і вірність. Його повне занурення і захоплення тим, чим займався, запалювало інших. Довкола нього все оживало та крутилося – це була справа усього його життя. На додаток ще й уся його чоловіча привабливість, вроджена інтелігентність та неймовірний шарм творили йому ореол переконаності і впевненості, що так вабить жінок. У нього неможливо було не закохатися.

В одному з гастрольних виїздів, здається, то було у Черче, помітила, як він спостерігає за її виконанням зі сцени. Буквально таки не зводив з неї очей. Підморгнула йому, співаючи. Він усміхнувся у відповідь і не перервав свого захопленого споглядання. Що тоді бачив у ній, чим захоплювався – не розуміла ще тоді. Їй лестило його кохання до неї. Бо ще не відчувала себе особливою, докладала чимало зусиль, аби вирізнятися з великої кількості тогочасних виконавиць, і працювала, працювала. Немилосердно репетирувала і вчилася, брала уроки вокалу, іноді доходило аж до запаморочливої втоми, коли приїжджала з концертів украй виснажена, осипла і просто-таки падала з ніг прямо в ліжко. Це був саме такий вечір. Мала тоді понад півтори години концерту з невеличкими перервами на інструменталку, коли виходила зі сцени трохи помовчати, давши перепочинок зв’язкам. А коли повернулася, упала на облямовані корункою простирадла вбрана і взута. Відчула крізь сон, як Бонді турботливо й обережно роззув її, розшпилив і зняв із неї блузку, стягнув широку концертну спідницю. І то все так нечутно, ніжно і лагідно. Найменш зрозумілим для Ірени залишилися стягнені панчішки, чарівно відчеплені від пояса. Чула лише його поцілунок «На добраніч»:

– Спи моя зіронько, моя панянко…

Саме той поцілунок чомусь запам’ятався їй назавжди і навіть зараз, здається, зігрів вуста. Та йшов тридцять дев’ятий рік кривавого ХХ сторіччя. Нацисти впевнено кроїли під себе Європу, знищуючи усіх незгодних на своєму шляху. Підбиралися до Львова…

– Бонді, любий, ну навіщо ти лізеш у цю політику. Наше діло – музика, вона понад усім. То не наша справа! – переконувала Богдана Ірина. – ЗУНР, УНР чи Польща – нема різниці.

– Ти дуже помиляєшся, Ірусю. Це далеко не так, і це надзвичайно важливо розуміти свою ідентичність, належність до історії та культури. Я є українець і ніколи того не зрічуся. Українська незалежність важливіша за усе. Чи ж не ти у Пласт ходила, люба?

– До чого тут це? Скаутська міжнародна організація.

– Але вона об’єднує всіх українців у світі.

– Але ми живемо у Польщі. Як з тим бути, Бонді?

– Я не буду з тобою сперечатися, люба моя. Кожен діє так, як він відчуває і вважає за потрібне. Мені шкода, що ти мене не розумієш. Бо зараз дуже добрий історичний момент для України. Більше такого шансу може і не бути.

– Богдасю, коханий, ти усвідомлюєш ситуацію?! Іде війна! Уся Європа в вогні! А твої плани і задуми мені незрозумілі. І це зашкодить нашій спільній справі, під ударом Ябцьо, Тадзьо, я кінець кінцем. Залиш то, любий, я тебе так прошу!

Завше такий м’який і поступливий Богдан робився штивним і міцним, мов скеля. Не знала його таким. То був якийсь зовсім інший чоловік. У такі моменти в ньому пробуджувався магістр юриспруденції і затятий український патріот. Може, це і справді добре для України, але це так шкодило їй та їхнім спільним великим планам на життя.

Одного дощового вечора Бонді зник. Просто пішов в один із днів, коли вона була на лекціях. Повернулася пізно, а в хаті – пустка. Він поїхав у Хуст і, кажуть, приєднався там до таких же запеклих поборників державності.