Тетяна Пахомова - Карпатське танго

Мені дуже подобалася ця робота. Стоматологія – це моє. Хоч трошки, та я змінював цей світ на краще, бо давав людям те, що найбільше цінував сам: волю і красу. Звільнившись від болю, вони всміхались і несли світло гарного настрою із собою. Єфим Єгорович усе частіше кидав на мене схвальні погляди. Я перейняв його педантичність та акуратність: баночки, колбочки й лотки з інструментами теж стоять на моєму робочому столику в найбільш зручній позиції, інструменти вчасно очищаю від пломбувальних матеріалів, не допускаю перевитрат медикаментів. Упевнено проводжу санацію й видалення. У результаті після тижня роботи наші з Є. Є. халати ідеально білі.

– Добре набираєш обертів, Андрію. Колись зі стану халату робили висновок про майстерність лікаря. У давнину йшли на операцію до того, хто найменше плям крові на халаті ставив. Тому відтоді одежа ескулапів традиційно має бути лише біла. Ти, здається, правильний хлопець. І стоматолог із тебе буде добрий, – поплескав мене якось по плечу. – Ще тебе дечого маю навчити, щоб ти вижив у цьому світі, – спустив окуляри на кінчик носа й по-змовницьки підморгнув. – Десь так після новорічних свят.

Обіцянка заінтригувала. Та як же мені пощастило, що Є. Є. її так і не виконав! Попит породжує пропозицію – це закон не ринку, а життя. Він змушує думати, шукати, знаходити, робити, творити, обманювати. Це безупинний рух людини, сім’ї, суспільства вперед замкнутим колом перетворення кавалка хліба на діаманти. Це гриби-печериці, що пруть крізь товстий міський асфальт. Піднімають його й змушують тріскатися, бо хочуть жити. Бажання одних усміхатися й бажання інших їсти більше ковбаси знайшли одне одного. Любов радянського люду до золотих зубів і незадоволення стоматологів малою зарплатою зустрілися й зав’язалися у вигадливий потайний вузол. Та асфальт таємниці над ним тріснув з та-а-аким гуркотом…

Єфим Єгорович любив клієнтів із села. Особливо тих, які просили зробити їм золоті протези. Селяни були більш терплячі й завжди мали із собою невеликий клуночок із гостинцями для лікаря. Вони йшли щасливі, з ідеально припасованими й блискучими новими зубами та більше не поверталися. Натомість брати, свати, куми вдячних клієнтів шанобливо переступали поріг кабінету й з надією в очах передавали вітання від Івана, Степана, Василя, Ганни… Сільська клієнтура Є. Є. зростала в геометричній прогресії. Єфим Єгорович, показно зітхаючи, брав новачків на протезування. Два зубні техніки-веселуни середньої віку, що приходили за зліпками ротових порожнин до лікаря, світилися від задоволення: роботи в них було через край. Для мене це було дивним: наша зарплатня не передбачала заохочення позапланового ентузіазму. Ти міг полікувати чи зробити хоч десять, а хоч тисячу зубів чи протезів – гроші отримував ті самі. Горіти чи не горіти на роботі – питання, радше, недосвідченості й подальшого поступового прозріння. Численні заохочувальні моменти у вигляді грамот, вимпелів і стіннівок ніяк не допомагали придбати меблевий гарнітур, килим чи квартиру. Тож я працював у команді справжніх фанатів стоматології й не ставив запитань…

Єфима Єгоровича заарештували прямо на моїх очах. Три чоловіки в костюмах і хутряних шапках та один міліціонер завалилися до кабінету без стуку. Я безпомилково визначив за колючими поглядами, звідки вони є. Без зайвих слів на зап’ястки Є. Є. наділи кайданки. Мій статечний колега й наставник несподівано якось обм’як, кутики його губ затремтіли, а погляд зробився відчуженим. Його провели як злочинця через переляканий онімілий натовп хворих і колег. Спитали й записали й мої дані. Обох зубних техніків, напарників Є. Є., теж забрали. Арешт співробітників обростав чутками й таємницями. Від часу створення на нашу країну вперто зазіхали численні шпигуни, завербовані агенти, приховані вороги трудящого народу чи просто неблагонадійні люди. Вони були страшніші від злодіїв, ґвалтівників і вбивць, бо мали здатність мислити, ставити незручні запитання й бачили не те, що було наказано бачити. Люди в костюмах приходили лише за тими, хто перебував у першому списку. Ніхто не хотів повірити в те, що добрий та інтелігентний Єфим Єгорович потрапив до довгого переліку страшенно небезпечних злочинців. Світло, як і годиться в нашій країні, почали проливати численні збори – комсомольців, комуністів і профспілкові.

– Не знав добре таблиці ділення, от і залетів наш Єфим Єгорович… – скрушно закрила тему на лавочці під туалетом наша прибиральниця.