Валерий Шевчук - Тіні зникомі

Отже, я також потрібний став для чогось, тож можу з подячністю сприймати того великого дара, яким наділений – здатністю вести отакі безмовні діалоги з небом, відтак знову й знову шепчу оту Овідієву фразу: "Все змінюється, але нічого не гине". І щиродушно приймаю у душу мир, котрий завжди вищий будь-якого розуму…

Коронне військо Річі Посполитої – наймане королівське військо, утримуване на спеціального податка – кварту, від чого звалося ще "кварціяльне".

Папроцький і Бєльський – польські історики. Папроцький Бартош (бл.1543-1614) – автор праці "Герби рицарства польського" (1584); Бєльський Мартин (1495-1575) – польський хроніст, також автор книжок "Життєпис філософів" (1535) та "Рицарська справа" (1569).

"Гербар Польський" – йдеться про працю Б.Папроцького "Герби рицарства Польського".

Естляндія – Естонія, перейшла від шведів у володіння Росії в 1721 р. за Нітштатським миром, відтак там стояло російське окупаційне військо; тут утворено Естляндську губернію.

Гадання на Біблії – спеціальна форма гадання, поширена у XVII – поч. XIX ст.

Рубан Василь (1742-1795)- історик та видавець, видав "Короткі географічні та історичні відомості про Малу Росію" (СПБ, 1773) та "Короткий літопис Малої Росії" невідомого автора з доповненнями О.Безбородька. (СПБ, 1777).

Не знаю чийого авторства – очевидно, йдеться про XIV-у пісню "Саду божественних пісень" Г.Сковороди, де алегорично говориться про падіння Козацької держави.

Війни за Олександра Павловича – йдеться про участь царя Олександра І в коаліційних європейських війнах проти Наполеона в 1805-1807 і 1813-1814 рр. Вітчизняна – це російсько-французька війна 1812 р. За цього царя завойовано Грузію (1801-1810), Фінляндію (1809), Бесарабію (1812), Азербайжан (1813).

Генерал-пробощ – старший військовий священик, інфулат – прелат, із правом носити митру.

Кадетські корпуси – у тодішній Росії – закриті дворянські навчальні заклади, в яких готували дітей до служби в царській армії. Перший Кадетський корпус був у Петербурзі, загалом кадетські корпуси існували до 1918 року майже по всіх великих містах Росії.

Юрій Всеволодович (1187-1240) – князь володимирський.

Андрій Боголюбський (1111-1174) – князь володимиро-суздальський – у 1157-1174 роках.

Андрій Боболь (1591-1657) – відомий польський чернець-єзуїт, був похований у Пінську, потім перенесений до Полоцька.

Карницький – один із представників звісного польського графського роду.

Ернест Бірон (1690-1772) – герцог курляндський, фаворит російської цариці Анни Іоанівни, правив Росію в 30-х роках XVIII ст.

Тетеря Павло (р.н. і см. невідомі) – гетьман правобережної України в 1663-1665 рр., покинув гетьманство, захопивши козацькі скарби та клейноди (булаву, прапор, бунчук, литаври), утік спершу в Польщу, де був пограбований поляками, а тоді – в Туреччину, де за ним слід пропав.

Данило Апостол (1654-1734) – миргородський полковник, а тоді гетьман Лівобережжя з 1728 по 1734 рік.

У 1708 році – тобто після Полтавської битви.

Козацька держава російської протекції – йдеться про Лівобережжя в межах частини Київщини, цілком – Чернігівщини та Полтавщини: саме ця територія й почала називатися Гетьманщиною, або ж Малою Росією, і була під регіментом гетьмана російської протекції. Була ще Козацька держава польської протекції (за П.Тетері, М.Ханенка), турецької (за П.Дорошенка, П.Орлика), татарської (за Петрика).

Майно мазепинців було російською владою конфісковано – після поразки повстання І.Мазепи всі маєтки й добро мазепинців було росіянами забрано, а їх, їхні родини (жінок, дітей, батьків, родичів) заслано в Росію.

Бунчуковий товариш – козацький старшина, що перебував на службі при бунчуку – одному із клейнодів гетьманської влади.

Петро Другий (1715-1730) російський цар, за якого було відновлене в Україні гетьманське правління.

"Коротка історія Малоросії" – найпоширеніший у XVIII ст. короткий виклад української історії, постав у 30-х роках XVIII ст. на основі літопису Г.Граб’янки, автор зводу невідомий.

"Литовський статут" – звід законів Великого князівства Литовського, який постав на основі збірки законів Київської держави "Руська правда", саме за ним і судилися українці.