Даниэль Глаттауэр - Північний вітер

До п. 3: На жаль, я в шлюбі не був ніколи. А Ви? Навіть не раз. Адже так?

До п. 4: Тут знову присутній чоловік з пункту 1, якого я Вам нагадую, а саме чоловік, який ліпше читатиме відірвані від реальності любовні листи, аніж доводитиме Вам своє кохання.

До п. 5: Так, у ту саму мить, коли від Вас надійшло різдвяне привітання, я відчув, що втратив Марлен.

До п. 6: Еммі, я відповів Вам тоді, щоб хоч трохи відволіктися від свого краху. І до сьогодні я розглядав спілкування з Вами як частину зцілення від Марлен.

До п. 7: І так, пишіть мені, Еммі. Пишіть про свої розчарування з чоловіками, пишіть від душі. Будьте такою ж вперто-цинічною, безжальною, зловтішною. Якщо Вам від того полегшає, то моя поштова адреса існує достоту не дарма. А як не хочете, то дозвольте собі (чи своїй мамі) радість нової підписки на Like та відмовтеся від «Ляйке».

Приємного понеділкового вечора.

Лео.

Одинадцять хвилин потому

RE:

Оце так! Я Вас образила. Я цього не хотіла. Гадала, Ви витримаєте, але помилилася. Тож поки порину у віртуальне самітництво і покаянно мовчатиму.

На добраніч.

Еммі.

PS: До п. 3: Заміж я виходила один раз. І досі заміжня!

Тиждень потому

Тема: Г. П.

Гидка нині погода, адже так?

Щиро Ваша Е.

Три хвилини потому

AW:

1) Дощ.

2) Сніг.

3) Сніг з дощем.

Щиро Ваш Лео.

Дві хвилини потому

RE:

Ви ще досі ображаєтеся?

П’ятдесят секунд потому

AW:

Я й не був ображений.

Тридцять секунд потому

RE:

Чи Ви, може, із заміжніми жінками не спілкуєтеся?

Хвилина потому

AW:

Чому ж? Хоча мене дивує, навіщо заміжні жінки спілкуються із незнайомцями, як оце я.

Сорок секунд потому

RE:

У Вас там що, багато таких? Якою частиною зцілення від Марлен є я?

П’ятдесят секунд потому

AW:

Чудово, Еммі, Ви потроху повертаєтеся до форми, а то вже здалися мені дещо слабкою, розгубленою та сором’язливою.

Півтори години потому

RE:

Любий Лео, якщо серйозно, то мушу Вам зізнатися: мені дуже прикро за отой минулий лист із семи пунктів. Я прочитала його кілька разів — і звучить він справді жахливо, а надто, якщо читати тихо. Проблема в тому, що Ви не знаєте, яка я, коли щось подібне кажу. Якби Ви мене тоді бачили, то не гнівалися б узагалі. (Так мені здається.) Повірте, я не належу до когорти розчарованих жінок. Розчарування з чоловіками не виходять за межі природних розчарувань у чоловіках, себто обмежені чоловіки, звісно, існують у цьому світі, але мені пощастило. Мені щодо цього ведеться навдивовижу добре, якщо так можна висловитися. Мій цинізм — то радше спорт і гра, аніж злість і помста.

До речі, я дуже ціную, що Ви розповіли мені про Марлен. (Хоча я оце щойно подумала, що Ви, власне, нічого мені не розповіли про Марлен. Якою вона є, чи була, жінкою? Як вона виглядає? Який у неї розмір взуття? Яке взуття вона взагалі любить?)

Годину потому

AW:

Люба Еммі, не гнівайтеся, але не маю бажання просторікувати про те, яке взуття Марлен до смаку. На березі моря вона зазвичай ходила боса, це можу сказати точно. Тепер мушу бігти, бо до мене прийдуть гості.

Приємного дня.

Лео.

Три дні потому

Тема: Криза

Любий Лео, власне, я твердо вирішила чекати Вашого наступного листа і не писати сама. Я, звісно, лінгвопсихологію не вивчала, однак у мене в голові крутяться одразу дві думки. 1) Я наче знічев’я сказала Вам, що не просто заміжня, а й щаслива у шлюбі. 2) Від Вас я отримала найбезрадіснішу відповідь за весь час нашого спілкування, яке триває ось уже більше року. Після цього Ви взагалі не виходите на зв’язок.

Чи означає це, що я Вам більше не цікава? Чи означає це, що я Вам більше не цікава через те, що заміжня? Чи означає це, що я Вам більше не цікава, бо ще й щаслива у шлюбі? Якщо це правда, то будьте чоловіком і прямо мені про це скажіть.

З найкращими побажаннями.

Еммі.

Наступного дня

Без теми

ПАНЕ ЛЕО?

Наступного дня

Без теми

ЛЕЕЕЕОООО! АГООООООВ?!!!

Наступного дня

Без теми

Гівнюк!

Два дні потому

Тема: Приємний лист від Еммі

Привіт, Еммі!

Як же приємно повернутися додому після напруженого відрядження до Бухареста, не благословенного красою та скромного на фарби, де ще й навесні панує хуга та мороз, увімкнути комп’ютер, зазирнути до поштової скриньки і серед п’яти сотень нікому не потрібних, жалюгідних повідомлень знайти чотири листи від пані Ротнер, знаної своїм красномовством і точністю висловлення думок. І ось я, наче той змерзлий румунський ведмідь, сподіваюся прочитати кілька милих, сердечних, кумедних, теплих речень, відтак у ейфорії відкриваю перший лист і що ж бачу? «Гівнюк!» Щиро вдячний за привітання!