Даниэль Глаттауэр - Північний вітер

По обіді я отримав, ні, навіть не телефонний дзвінок, а страшний лист електронною поштою від неї: «Лео, я не можу, пробач. Париж буде ще однією брехнею. Пробач!» Чи щось таке. (Насправді не щось таке, а докладно таке — слово в слово.) Я одразу написав їй відповідь: «Марлен, я хочу, щоб ми побралися. Я все вирішив. Я хочу бути з тобою, назавжди. Тепер я точно знаю, що можу. Ми маємо бути разом. Повір мені востаннє. Давай поговоримо про все в Парижі, погоджуйся, прошу».

А тоді я чекав відповіді: годину, дві, три. Кожні двадцять хвилин розмовляв з її глухонімим Mobilbox, перечитував старі, збережені на комп’ютері листи про кохання, на моніторі розглядав наші світлини, зроблені під час безкінечних подорожей з нагоди примирення. І знову як навіжений витріщався на монітор. Від цього короткого, безсердечного звуку, коли приходить нове повідомлення, від цього крихітного миготливого значка листа залежало моє життя з Марлен, а отже (саме так я тоді думав), і моє подальше життя.

Я дав собі час — до 21 години. Якщо Марлен не відповість до цього часу, то помре Париж, а з ним і наш останній шанс. На годиннику 20:57. Аж раптом: звук, значок (наче удар струмом, наче інфаркт), довгоочікуваний лист. Я заплющую очі на кілька секунд, збираю рештки свого позитивного мислення, зосереджую увагу на повідомленні, на згоді Марлен, на Парижі для двох, на житті разом із нею. Розплющую очі, відкриваю повідомлення. Читаю, читаю, читаю… «Веселого Різдва та щасливого Нового року бажає Еммі Ротнер».

Це стосовно мого «психозу щодо різдвяних привітань».

Приємного вечора.

Лео.

Дві години потому

RE:

Дорогий Лео, це просто прекрасна історія. Особливо захопливим мені видався фінал. Пишаюся сама собою, що зіграла доленосну роль. Ви ж розумієте, що оце зараз розповіли мені — віртуальному образу, фантазійному портрету — щось особливе про себе. Ви наче написали «Приватне життя лінгвопсихолога Лео Ляйке». На жаль, я сьогодні надто втомлена, щоб Вам щось путнє відповісти. А ось завтра, з Вашого дозволу, напишу розгорнутий аналіз із пунктами 1), 2), 3) і так далі.

Солодких снів, сподіваюсь Марлен у них не буде.

Еммі.

Наступного дня

Тема: Марлен

Доброго ранку, Лео.

Маю кілька жорстких коментарів, дозволите?

1) Ви з тих чоловіків, які цікавляться жінкою лише з самого початку та в кінці, себто коли завойовують її прихильність та можуть назавжди втратити. Весь інший час — тобто зустрічатися — нудно чи просто складно. Адже так?

2) Хоча Ви (цього разу) дивом не одружилися, але щоб витягти з ліжка своєї тепер уже колишньої подруги іспанського пілота, ладні були стати на весільний рушник. А це своєю чергою свідчить про недостатню повагу до шлюбної обіцянки. Адже так?

3) Ви вже були одружені. Адже так?

4) Я чудово уявляю, як Ви тепло й затишно вмостилися серед жалощів до самого себе, читаєте любовні листи й усоте переглядаєте спільні фотографії замість того, щоб довести Вашій коханій, що досі маєте до неї почуття і прагнете тривалих стосунків.

5) Аж ось з’являється моє доленосне повідомлення у Вашій поштовій скриньці, де саме вирішується питання: бути чи не бути. І виходить так, що я в найідеальніший момент висловила те, що Марлен роками хотіла й сама сказати: ЛЕО, ВСЕ СКІНЧИЛОСЯ, ТАК І НЕ РОЗПОЧАВШИСЬ! Або іншими словами, хоч і заплутано, поетично й атмосферно: «Веселого Різдва та щасливого Нового року бажає Еммі Ротнер».

6) А тепер, любий Лео, Ви робите широкий жест. Ви відповідаєте Марлен. Ви вітаєте її з прийняттям правильного рішення, і кажете: «МАРЛЕН, ТИ МАЄШ РАЦІЮ — ВСЕ СКІНЧИЛОСЯ, ТАК І НЕ РОЗПОЧАВШИСЬ!» Або, іншими словами, кажете заплутано, енергійно та потужно: «Шановна Еммі Ротнер! Взагалі-то, ми з Вами не знайомі. Дякую за Ваше щире та досить оригінальне привітання, але мушу сказати: нічого не маю проти спаму, але лише тоді, коли мені його не надсилають. З повагою, Лео Ляйке». Любий мій Лео, Ви просто дивовижний, благородний, стильний невдаха.

7) Маю на завершення запитання: ще хочете, щоб я й надалі писала Вам листи?

Бажаю приємного ранку понеділка.

Еммі.

Дві години потому

AW:

Вітаю, Еммі!

До п. 1: Нічого не вдієш, якщо я Вам нагадую чоловіка, в якому Ви вочевидь — елегантно, як описано у першому пункті, — розчарувалися. Не вважайте, що знаєте мене більше, ніж можете! (Ви мене взагалі не можете знати.)

До п. 2: Щодо моєї невдалої шлюбної обіцянки: я й так обізвав себе бовдуром, більше нічого додати не можу. Проте саркастично-моралізаторськи налаштована Еммі з 37 розміром взуття задля реанімації моєї поваги до шлюбних обітниць посипає сіллю ще свіжу рану, здогадливо примруживши очі та злобливо пустивши піну з рота.