Даниэль Глаттауэр - Північний вітер

Приємного дня.

Лео.

П’ятдесят хвилин потому

RE:

Звісно, я погоджуюсь! То Ви все-таки справжній шукач пригод! Дозвольте спершу деякі міркування, але Ви на мене не ображайтеся: я розраховую на те, що Ви мені не сподобаєтеся, любий Лео. А шанси такого розвитку подій досить високі, бо чоловіки мені принципово не подобаються, окрім рідкісних винятків. А чи сподобаюся Вам я? Ліпше я нічого не казатиму. Ви вважаєте, що впізнаєте мене одразу. Тоді матимете уявлення, як я виглядаю. А до того? «42 роки, тендітна, доладна, енергійна, з темним коротким волоссям». Бажаю Вам успіхів у впізнанні мене! Тільки як ми все це реалізуємо? Надішлемо одне одному по двадцять світлин, серед яких буде одна справжня?

Усього найкращого.

Еммі.

Дві години потому

AW:

Люба Еммі, я пропоную зустрітись особисто, але ми перебуватимемо в натовпі людей. Можна обрати, до прикладу, велике кафе «Г’юбер» на Ергелтштрассе. Певен, знаєте це місце. Там зустрічається дуже різнобарвна та різноманітна публіка. Ми з Вами оберемо відрізок часу в дві години й упродовж цього часу обоє перебуватимемо там. Люди постійно приходитимуть і йтимуть геть, і в натовпі ніхто й не похопиться, що ми одне одного визираємо.

Що ж до Вашого можливого розчарування, то якщо моя зовнішність не задовольнить Ваших побажань, то нам не обов’язково потрібно видавати таємницю нашого справжнього вигляду після зустрічі. Цікаво, чи ми впізнаємо одне одного і яким чином, а не те, як ми насправді виглядаємо, ось що я думаю. Знову повторю: я не хочу знати, як Ви виглядаєте. Я хочу Вас упізнати. І я таки впізнаю. До речі, Ваш попередній опис уже не дійсний. Ви для мене трохи помолодшали (незважаючи на чоловіка й дітей), пані Емма Ротнер.

Дозвольте ще дещо: мене надзвичайно тішить, що Ви постійно наводите цитати з моїх старих листів, — отже, Ви їх зберегли. Мені це лестить.

Що скажете щодо моєї думки про зустріч?

Усього найкращого.

Лео.

Сорок хвилин потому

RE:

Любий Лео, тут виникає проблема: якщо Ви мене впізнаєте, то знатимете, як я виглядаю. Якщо я Вас впізнаю, то знатиму, як виглядаєте Ви. Але ж Ви взагалі не бажаєте знати, як я виглядаю. І я боюся, що Ви мені не сподобаєтеся взагалі. То отак завершиться наша з Вами захоплива історія? Перефразую своє запитання: ми мусимо конче одного впізнати — і все заради того, щоб припинити листування? Ні, то надто висока ціна за мою цікавість. Тоді вже краще зберегти свою анонімність і до скону отримувати листи від ведмедя.

Цілую.

Еммі.

Тридцять п’ять хвилин потому

AW:

Як цікаво! Мене наша зустріч не тривожить. Ви мене не впізнаєте. А я маю настільки чітке уявлення про Вас, що воно може лише підтвердитись. Якщо ж це уявлення (попри мої сподівання) не підтвердиться, то я Вас просто не знайду в натовпі. Тож продовжу орієнтуватися на створений моєю уявою образ Еммі.

Цілую.

Лео.

Десять хвилин потому

RE:

Шановний знавець усього Лео, Ви мене мало не до сказу доводите оцим своїм точним знанням, як я виглядаю! Це нахабно. Слід було хоч раз це сказати. Маю ще одне запитання: коли Ви розглядаєте мій уявний образ, то я Вам хоч трохи подобаюся?

Вісім хвилин потому

AW:

Так, так, так. Подобаєтеся. Та хіба це важливо?

П’ять хвилин потому

AW:

Так, це дуже важливо, пане моралісте. Принаймні, для мене це важливо. Мені до вподоби, коли 1) я подобаюся. Мені до вподоби, 2) коли мені подобаються.

Сім хвилин потому

AW:

Хіба не достатньо, коли 3) Ви собі подобаєтеся.

Одинадцять хвилин потому

RE:

Ні, для цього я надто нахабна. Тим паче що людина подобається собі значно більше, коли вона й іншим до вподоби. Ви хочете 4) подобатися лише своїй поштовій скриньці. Адже так? Вона, скринька Ваша, терпляча. Для цього й зуби чистити не треба. Вони у Вас ще є, до речі? Чи це вже також не важливо?

Дев’ять хвилин потому

AW:

О, нарешті я потурбувався про пришвидшення кровообігу Еммі. Давайте поки закриємо цю тему: створений мною образ Еммі подобається мені надзвичайно, інакше я не думав би про неї так часто.

Годину потому

RE:

То Ви часто про мене думаєте? Чудово! Лео, я про Вас також часто думаю. Мабуть, нам таки не варто зустрічатися.

На добраніч!

Наступного дня

Тема: Будьмо

Привіт, Лео, пробачте, що так пізно турбую. Ви часом не в он-лайні? Може, вип’ємо червоного вина? Кожен на одинці із собою, звісно. Мушу зізнатися Вам, що я вже п’ю третій келих. (Якщо Ви взагалі не п’єте вина, то збрешіть мені й скажіть, що часом залюбки можете випити келишок чи пляшку вина просто так, без нагоди. Я, власне, не терплю два типи чоловіків: п’яничок і геть непитущих.)