Даниэль Глаттауэр - Північний вітер

Хвилину потому

AW:

Бо є лише одна жінка, яка висловлюється, як Ви, — це Ви!

Дві з половиною хвилини потому

RE:

Ви хочете сказати, що ми розмовляли, поки Ви мене обмацували наосліп?

П’ятдесят секунд потому

AW:

Я не обмацував Вас наосліп, а відчував, і це цілком різні речі. І ми (серед іншого) розмовляли.

Тридцять п’ять секунд потому

RE:

Надзвичайно еротично!

Півтори хвилини потому

AW:

Нічого Ви не розумієте, Еммі. Такі моменти Ви, вочевидь, мислите, як «Ваші» чоловіки.

Дві хвилини потому

RE:

Ось «мої» чоловіки, а ось — the one and only [8] Єдиний і неповторний (англ.). благородний Лео, якого не цікавлять груди. На цій значній відмінності давайте завершимо на сьогодні. Мушу бігти, бо маю справи. Завтра спишемося.

До зв’язку.

Еммі.

Наступного дня

Тема: Зустріч

То що, Лео, зустрінемося? У мене якраз з’явилося дуже багато вільного часу. Бернард подався з дітьми в турпохід на тиждень. Я тут сама.

П’ять з половиною годин потому

RE:

Агов, Лео! Вас що — зненацька заціпило?

П’ять хвилин потому

AW:

Ні, Еммі, я міркую.

Десять хвилин потому

RE:

О, тоді нічого хорошого з цього не буде. Здогадуюся, про що саме Ви міркуєте. Лео, давайте зустрінемося! Давайте не втрачати можливо останнього слушного моменту. Чим Ви ризикуєте? Що Вам втрачати?

Дві хвилини потому

AW:

1) Вас.

2) Мене.

3) Нас.

Сімнадцять хвилин потому

RE:

Лео, у Вас панічний страх перед фізичним контактом. Ми побачимося, ми сподобаємося одне одному і розмовлятимемо одне з одним так, як завжди розмовляли, тільки цього разу «в реалі». Ми відчуємо, наче давно одне одного знаємо. Вже за годину ми й не уявлятимемо, як було до того, як ми одне одного побачили. Ми сидітимемо за маленьким столиком у італійському ресторанчику. Я на Ваших очах їстиму спагеті з песто (А можна мені ліпше з вонголе [9] Вонголе — вид морських молюсків. ?) А ще я повертатиму голову і створюватиму порух повітря, який Ви відчуватимете, любий Лео. Нарешті це буде справжній, фізичний, реальний, антивіртуальний порух повітря!!!

Півтори години потому

AW:

Еммі, Ви не Мія. На Мію у мене не було жодних сподівань, як і в неї на мене. Я і Мія розпочали зі знайомства, як це часто буває, коли двоє людей зустрічаються. У нас із Вами, Еммі, все по-іншому, адже ми стартували від лінії фінішу, тож у нас є лише один напрямок руху — назад. Ми прямуємо до великого розчарування. Ми не можемо жити так, як пишемо. Ми не можемо замінити ті образи, що ми одне одному створили. Буде справжнім розчаруванням, якщо Ви не схожі на Еммі, яку я знаю. А воно так і буде! Ви будете пригнічені, якщо я виявлюся не схожим на Лео, якого Ви знаєте. А воно так і буде!

Після нашої першої (і єдиної) зустрічі ми відчуватимемо протверезіння, інертність, як після ситного обіду, що виявився не до смаку, хоча ми його пожадливо чекали й місяцями готували. А тоді? Що тоді? Нічого. Кінець. З’їли. Робити вигляд, що нічого не було? Еммі, тоді у нас перед очима буде розкрите, звільнене від чарів, розчароване, розламане відображення одне одного. Ми більше не знатимемо, що писати. Ми більше не знатимемо, навіщо писати. І колись, згодом зустрівшись ненароком у кав’ярні чи метро, ми намагатимемося одне одного не впізнати, недогледіти, одне від одного хутко відвернутися. Нам буде соромно від того, що сталося з нашим «ми», що від нього залишилося. А нічого не залишилося. Просто двоє чужих людей зі спільним минулим, якому вони дозволили себе обманювати.

Три хвилини потому

RE:

Так, а щодня вимирають сотні видів тварин.

Хвилину потому

AW:

Це Ви до чого?

П’ятдесят п’ять секунд потому

RE:

Лео, а Ви все бідкаєтеся, бідкаєтеся, бідкаєтеся, бідкаєтеся, бідкаєтеся. У Вас один песимізм, песимізм, песимізм, песимізм.

Двадцять п’ять секунд потому

AW:

Песимізм.

Сорок секунд потому

RE:

???

Півтори хвилини потому

AW:

Песимізм. (Один Ви забули, отож або п’ять разів «бідкаєтеся» і п’ять разів «песимізм». Або чотири рази «бідкаєтеся» і чотири рази «песимізм», і тоді одне «бідкаєтеся» зайве.)

Дві хвилини потому

RE:

А Ви спостережливий! Типовий Лео, дещо патологічно скутий, але турботливо-уважний і коректний. А ще мені хотілося б побачити Ваші очі, справжні Ваші очі!