П’єр Леметр - До побачення там, нагорі

Париж, департамент Сени

— Хто такий Жюль д’Епремон? — спитав Альберт, оглянувши каталог.

Едуард підняв очі до неба — хто його знає... У всякому разі, це виглядає поважно: воєнний хрест, академічна пальмова гілка, площа Лувра.

«Он як... — погодився Альберт, — хоч би він був везучий, той твій академік. Бо можна швидко помітити, що він не існує. “Член Академії” — це ж легко перевірити...»

«Саме тому ніхто й не буде перевіряти! — написав Едуард. — Викладач інституту — таке не обговорюється».

Скептичний Альберт мусив визнати, що справді, побачивши це надруковане ім’я, бажання сумніватися не виникало.

У кінці була невеличка довідка, в якій коротко йшлося про його кар’єру (він був навіть академічним скульптором, досягнення якого мали б захоплювати, тоді як оточення майстра мало б засумніватися).

Адреса: 52, пл. Лувра була лише адресою, де знаходилося відділення пошти (випадок їм посприяв, бо номер 52 надавав справі доконаного й обдуманого вигляду, який не викликав сумнівів).

Невеличка виноска внизу першої сторінки ненав’язливо доводила до відома:

У ЦІНУ ВКЛЮЧЕНА ДОСТАВКА НА ВОКЗАЛ ПО ВСІЙ ТЕРИТОРІЇ МАТЕРИКОВОЇ ФРАНЦІЇ.

У ЦІНУ НЕ ВХОДИТЬ ГРАВІЮВАННЯ НАПИСУ, ЗОБРАЖЕНОГО НА РИСУНКАХ.

На першій сторінці було представлено чистої води крадіжку:

Пане мер!

З часу Великої Війни минуло уже більше місяця, і багато комун у Франції та її колоніях задумались над тим, щоб гідно вшанувати пам’ять наших солдат, полеглих у почесній битві.

Не всім ще це вдалося зробити — не через брак патріо­тизму, а через брак коштів. Саме тому вважаю за свій обов’язок як майстер і колишній учасник бойових дій стати волонтером у цьому чудовому починанні. Я вирішив віддати свій досвід та своє вміння до диспозиції комун, які хотіли бзвести пам’ятний монумент, створивши для цього «Сувенір Патріотік».

Пропоную Вам каталог тематичних та алегоричних сюжетів, покликаних увічнити пам’ять про наших дорогих загиблих.

Наступного року 11 листопада в Парижі буде урочисто освячено могилу Невідомого солдата, яка буде єдиною, що символізуватиме всезагальну самопожертву. До цієї виняткової події треба підходити особливо, щоб надати кожному можливість докласти свою власну ініціативу до цього великого національного святкування. Пропоную Вам знижку у розмірі 32 % на всі мої витвори, виконані спеціально до цієї нагоди, а також безкоштовну доставку до найближчого у вашій комуні вокзалу.

Для того, щоб вчасно виготовити замовлення найкращої якості та забезпечити його транспортом, можу прийняти замовлення лише до 14 липня 1920 року, залишаючи вам можливість замовити попереднє зведення п’єдесталу. На випадок, якщо замовлення перевищать наші можливості виготовлення (а це, на жаль, імовірно), лише перші замовлення зможуть бути реалізовані в порядку надходження заявок.

Я впевнений, що Ваш патріотизм знайде в цій пропозиції (яка, можливо, більше не повториться) можливість висловити повагу нашим дорогим загиблим, героїзм яких назавжди залишиться їхнім дітям видимим символом їхньої самопожертви.

Прийміть, пане мер, моє найщиріше шанування.

— А ця знижка... Чому саме 32%? — спитав Альберт.

Типове питання бухгалтера.

«Щоби справити враження, що ціна добре обдумана, — написав Едуард. — Це зобов’язує. І таким чином всі гроші мають прийти до 14 липня. А наступного дня за нами вже й слід прохолоне, аж закуриться».

Наступна сторінка містила невеличку довідку в акуратній рамочці:

«Усі наші зразки можуть бути виготовлені з чеканної або патинованої бронзи (з чеканного чи бронзованого чавуну).

Ці благородні метали нададуть пам’ятникам неповторного вигляду, підкреслять тонкий смак замовника і стануть символом непоборності французького солдата, патріотизму наших загиблих.

Ми гарантуємо бездоганне виготовлення наших зразків та їхню довготривалість (за умов належного догляду за ними кожних п’ять чи шість років).

Гарантія не поширюється на цоколь, який має бути професійно виготовленим».

Далі додавався каталог зразків, представлених в усіх ракурсах, зі всіма необхідними деталями: висота, ширина і т. д. з усіма можливими варіаціями: Дорога до битви! В атаку! Вставайте, загиблі! Воїн конає, захищає стяг! Товариші по зброї.. . Франція оплакує героїв, Півень стоїть на німецькій касці. Перемога! І т. д.