Володимир Кошелюк - Green Card

Але ніч минула. Подрімав кілька годин, та й усе. Автобус доколихав на місце. Спав усю дорогу. Дістались близько десятої ранку. І почалося…

Найбільше я боявся медогляду. Таких прискіпливих лікарів мені ще не доводилося бачити. Особливо зубний. Декількох хлопців переді мною відправили додому. Але все обійшлося. Розмова з психологом – теж без ускладнень. Останній тест – ASVAB [17] Armed Services Vocational Aptitude Battery – тест, який визначає майбутню військову спеціальність. . Ми сиділи в аудиторії всі скопом. Кожному по олівцю. Ого, скільки аркушів! Тест розбитий на дев’ять розділів, і кожен потрібно виконати за певний час. Олівці шурхотять. Глибоко вдихнув. Отже, «general science – 25 questions with an 11 minute time-limit». Ну, приступимо…

Чекаю counselor [18] Чиновник, який працює з конкретним рекрутом, пропонує сроки контракту і т. ін. . Більше ніж три години суцільних запитань. Різь в очах. У просторій кімнаті купа рекрутів – черга. Минуло декілька годин. Заніміла спина й ноги. Здоровенний кондиціонер фукає свіжим повітрям, холодить лице. Моторошно. Кімната пустіє. Сюди ніхто не повертається. Долоні страшенно мокріють. Відчуваю запах поту, шкіра гидко липне.

– Denis Rush.

Дебелий військовий оглядає притихлих рекрутів. Я ще якусь мить тупився на дядька, аж поки дійшло – кличуть мене. Схопився, притискаючи наплічник до ноги.

– I am.

– Follow me.

Просторий кабінет, широкий темний стіл. Навпроти чолов’яга, років п’ятдесяти з лицем, наче витесаним з грубої поліняки. Долоні – клешні з товстими вузлуватими пальцями. Товстий стос паперів. Зверху анкета з моїм фото.

– Доброго дня, сер.

– Сідайте, рекруте.

Я присів на краєчок м’якого стільця.

– Ви набрали 93 бали за тест. Це дуже гарний результат для вибору MOS [19] Military Occupational Speciality – військова спеціальність. . Розумієте?

– Ні.

– Це професія в морській піхоті. Ви не громадянин Сполучених Штатів, тому не можете вибрати спеціальності, пов’язані з розвідкою та високоточними системами зброї. Я приготував вибірку підходящих MOS.

Декілька аркушів, з’єднаних скобкою. Перегортаю аркуші. Вісімдесят напрямів, а в кожному спеціальності з цифровим кодом. Ось цікава – «0261 Geographic Intelligence Specialist». Поруч – червоний прочерк. Так, пошукаємо ще. «01 Personnel & Administration», «05 Marine Air-Ground Task Force (MAGTF) Plans», «08 Artillery», «55 Music»… Бляха, перед очима бігають сотні чорних комашок. Пальці прилипли до листка.

– Допомогти?

– Не відмовлюсь, сер.

– Треба вибирати MOS, яка дає майбутнє. Швидше отримуєш звання, більше грошей.

– Яку порадите?

– Infantry [20] Піхота (англ.). . Код 03. Обирай із цієї групи. Тут універсальні спеціальності, які дають розвиватись далі. Та й сержанта отримати легше.

Шукаю «Infantry». Тут ще більше десятка спеціальностей. Деякі замальовані. Та що там думать.

– Я вибрав, сер.

– Показуй.

– «0311 Rifleman» [21] Стрілець (англ.). .

– Хороший вибір. Тепер давай по контракту. Слухай, може, в резерв? Нащо зразу казарма? Покрутишся, знайдеш роботу…

Рекрутер кілька битих хвилин розпинався, яка хороша служба резервіста. Але я вперся. Тільки activ duty [22] Дійсна військова служба (англ.). . Сержант здався. Підсунув стос паперів. Читай, мовляв. Я перегорнув, не дивлячись, узяв ручку.

– Мені треба знати дві речі: на який термін контракт і яка плата?

– Чотири роки activ duty. А плата залежить від rank [23] Звання (англ.). . Private [24] Рядовий (англ.). отримує 1567 доларів на місяць. З кожним званням надбавка. Ще є бойові, інші бонуси. Також після трьох місяців служби можна подавати на громадянство.

Я глибоко вдихнув й розписався. Сержант підсунув папери, уважно роздивився підписи. Усе сховав в окрему папку.

– Вітаю, синку. Ти приєднався до сім’ї. Щасти тобі.

– Дякую, сер.

Широка ґудзувата долоня до болю стисла руку.

Простора зала, посередині трибуна з офіцером. Зоряно-смугасті прапори, прапор з орлом, якорем і земною кулею. Піднята права рука. Присяга на вірність народу й морській піхоті США. «Semper Fi» [25] Девіз морської піхоти США – «Завжди вірний» (англ.). .

Сан-Дієго, асфальтовий плац. Над головою ревище літаків. Люди, як мурахи, метушаться на злітній смузі. Стоїмо в шерензі по шість. Три години. Ноги гидко дрижать. Хлопець збоку стогне крізь зуби. Піт сочиться з усіх щілин, тече під футболкою. Добре, що навипуск, – мокра пляма розтікається на поясі й нижче. Навколо проходжуються троє морпіхів. Обережно переступаю з ноги на ногу – темніє в очах. Коліна гнуться в інший бік. Усі мовчать.