Неля Ваховська - Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст.

Здесь есть возможность читать онлайн «Неля Ваховська - Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст.» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2011, ISBN: 2011, Издательство: Грані-Т, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст.: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст.»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Ця книжка не повідомить читачеві нічого нового ні про звірів, ні про птахів, бо вона не про них. Вона про Поворот 1989/90 і наступне Об'єднання Німеччини, про труднощі суспільних трансформацій та соціально ангажовану літературу цієї доби в спектрі від фейлетону до нео-авангарду. Про собак Павлова та політичних вертиголовів, прикордонних псів, космонавтів і, звісно, про мову.

Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст. — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст.», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

«А скажіть-но ви, покидьку, хіба вам не соромно? Маєте дві здорові руки й не можете знайти собі справжньої роботи?» — дослівно таке випалила я йому високим і чистим голосом, який видався мені чужим. Рука детектива, немов відділене від тіла щупальце восьминога, одразу ж послабила свою хватку, сповзла з моєї руки і лише безглуздо здригнулася в повітрі, перш ніж знесилено опуститися на коричневу матерію над зігнутим правим коліном.

Я відвела погляд від тої руки, пробігла очима по напівтемних сходах, на яких ми зупинилися: запилені поручні, звалені мішки з цементом, просто крізь бруд прокладений кабель, заґратовані лампи на стінах, що, мов мишоловки, тримали в собі як здобич по одній згорілій або цілій електролампочці: пофарбовані в сіре залізні двері — а тоді мій погляд випадково зустрівся з поглядом детектива.

Він, певно, не хотів більше хапати мене за руку, та все ж мав намір завадити мені втекти, — тож просунувся одним-єдиним беззвучним рухом поперед мене. Я закинула голову назад, оскільки стояла на дві сходинки нижче, спиною до залізних дверей, — і досить-таки мужньо глянула детективу в очі, незворушно спрямовані на мене. Хоч я й докладала зусиль до того, щоб вистояти перед ним і не подати виду, та все ж ледве витримувала цей довгий погляд із далеких зіниць, пристосованих до поганого освітлення. Щось м’яке і тепле було в ньому.

«Гадаєте, це мені до вподоби? Я був на військовій службі, офіцер-інструктор, вісім років, грубі гроші, пристойні люди, але потім… Ходімо, ми мусимо…» Рука детектива знову наблизилася до моєї, торкнулася її кінчиками пальців — коротко і так чітко, як пташка, що підхоплює щось своїм дзьобиком, пролітаючи мимо. Детектив лагідно відсунув мене плечем убік. «По-іншому не вийде», — сказав він уже радше до залізних дверей, біля яких запорався з товстою в’язкою брязкучих ключів. Відчиняв їх так незграбно — удавано чи насправді, — мов уперше потрапив у таку ситуацію.

Та ось важкі двері ледве піддалися. Крізь арку, що утворювала його рука, одночасно притримуючи двері й не даючи їм змоги розчинитися навстіж, детектив спрямував мене у вузький, темний коридор з іще двома дверима ліворуч.

Я відчула тепло, що йшло від його тіла. Зачиняючи двері, детектив стояв до мене дуже близько, буквально впритул. Було чутно лише свист повітря, що зникало в шахті у кінці коридору, та ще детектив тихенько шкрябав по бетонній стіні, шукаючи вимикача.

Утікати тепер вже було зовсім пізно; якийсь фобійний спазм охопив мене. Щоб не заскреготіти зубами, я прикусила нижню губу — так сильно, що крім спалаху болю, практично нічого більше не відчувала. Я не знала, чи покаятися у своїй зухвалості, чи вперто її триматися, і навіть не уявляла, що трапилося з детективом. Ну гаразд, я вкрала, він мене піймав на гарячому, це погано — і все ж тут іще щось було не так. Якщо все, що відбувалося до цього, мало для мене фатальне, але хоч якось зрозуміле значення, то тепер мені все здавалося фальшивим — і навіть фальшиве було неправильним. Я не мала жодного аргументу, жодного доказу цього, лише невиразне відчуття, що варто мені спробувати тепер, чи за якусь мить, чи пізніше, чи коли завгодно втекти від нього — як щось невідворотне й жахливе на мене звалиться і водночас обвалиться піді мною. Але що, що саме? Все більш гарячково я думала про це — і все глибше занурювалася в жахливий хаос спотвореної, потрощеної на друзки суміші дійсності та сну.

(…)

Заблимали й загорілися тьмяним світлом кілька неонових ламп. Детектив відчинив другі двері ліворуч: «Сюди, будь ласка».

Ми зайшли до маленького приміщення без вікон, яке освітлювалося самою лише настільною лампою, затиснутою на якомусь старому теслярському верстаку. З лівого краю верстака, поряд із сірим стандартним телефоном, на жирному паперовому пакеті лежали надкушені півбуханця житнього хліба і десь грамів зі сто засохлої, зашкарублої ковбаси. З правого краю верстака громадилися брошури й зошити, зверху був якийсь детективний роман із чорно-білою обкладинкою та ілюстрацією у вигляді стилізованої шибениці. Один із закутків цієї комірчини, що слугувала для зберігання інвентарю й, очевидно, лише частково використовувалася не за призначенням, займала вузенька жерстяна шафа для переодягання — лише на одні дверцята, з-за яких визирала автомобільна шина. У трьох інших кутках лежали мішки, шматки кабелю, інструменти, багато використаних вогнегасників.

Детектив витер рукавом сидіння якогось стільчика, щось не дуже важке впало на підлогу. «Викладайте вкрадене і сідайте, будь ласка», — промовив він і сам сів з протилежного боку верстака біля настільної лампи. Дістав з кишені піджака пачку цигарок: «Курите?» «Авжеж, — відрізала я, — але не ваші». Поклала разом із ялинковими свічками свої дешеві цигарки без фільтра. Завваживши, що більш-менш опанувала себе і мій голос більше не тремтить, додала якомога зухваліше: «Беріть мої. Чи вам не дозволяється? А раптом вони крадені?».

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст.»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст.» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Василь-Ярослав Новицький - Секс як зброя в політичних іграх
Василь-Ярослав Новицький
Отзывы о книге «Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст.»

Обсуждение, отзывы о книге «Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст.» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x