Андрей Курков - Сірі бджоли

Погляд від нещільно стиснутого кулака на льоток перевів.

— Ну що ж ви як люди? — запитав у бджіл гірко. Та вони вже всередину вулика повернулися. Не почули його.

Опустив погляд знову на нещільно стиснутий кулак.

— Що з тобою тепер робити? Летіти тобі нема куди. Одна ти!

І став його кулак стискатися повільно. Стискався, допоки він шкірою долоні не відчув тремтіння бджоли від чуття небезпеки. І тут вжалила вона його.

Скривив він губи, розтиснув кулак, подивився на бджолу, що лишила жало своє у шкірі, яку і проткнути як слід цим жалом не зуміла. Витягнув жало і викинув. А потім повернув долоню донизу і впала бджола у траву.

— Ось і все! — прошепотів.

У сидінні своєму уламок гранати побачив. Витяг і викинув.

«Добре, що скла немає, — подумав. — Інакше повилітало б!»

За годину задзвонив мобільний. Сергійович збавив швидкість, хоча і так їхав не швидко.

— Слухай, — почувся голос Пашки. — Ти вже їдеш?

— Так, Токмак проїхав.

— Візьми мені по дорозі «Прими», коробок тридцять. У Каруселіні закінчилися! Не забудеш?

— А чого мені забувати? — спокійно спитав Сергійович. — Візьму!

— Ти тільки сховай їх, а то на блокпостах забрати можуть!

— Сховаю, — пообіцяв Сергійович.

— Гарно сховай, а то зараз у всіх багажники витрушують, щось шукають!

— А я не в багажник сховаю, — спокійно промовив пасічник. — Я сховаю там, куди не заглядають.

— Це куди ж? Іноді навіть баки з бензином перевіряють!

— У бджіл сховаю, — пояснив Сергійович. — До вулика не полізуть.

— Так, до вулика не полізуть! — погодився Пашка, і голос його видався Сергійовичу ледь чи не щасливим. — Все! Давай! Чекаю!

«Ну хоч хтось на мене чекає!» — подумав Сергійович і натиснув педаль газу.

Андрій Курков (нар. 1961 р.) — журналіст, письменник, сценарист (за його сценаріями знято понад 20 документальних та художніх фільмів), автор більш як 20 книг. Його твори перекладено 36 мовами світу, зокрема англійською, німецькою, французькою, іспанською, голландською, турецькою та ін.

Книжки Куркова потрапили до топ-десятки європейських бестселерів.

...У селі Мала Староградівка, яке знаходиться в так званій сірій зоні, залишилися жити лише двоє — пенсіонер сорока дев'яти років Сергій Сергійович і його колишній однокласник Пашка. І вони, маючи абсолютно протилежні погляди на життя, змушені миритися, хоча до одного заходять в гості українські військові, а до іншого — сепаратисти. Головна турбота Сергійовича — як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл — усі шість вуликів. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни. Зібравшись у дорогу, бджоляр і сам поки не уявляє, які випробування чекають на нього і на його бджіл. Після не зовсім вдалої зупинки поблизу Запоріжжя він вирішує їхати з бджолами до Криму, до татарина, з яким познайомився понад двадцять років тому на з'їзді бджолярів. Він навіть уявити собі не може, що літо, проведене в Криму, навчить його не довіряти не тільки людям, а й власним бджолам.

Мамо, хто там? (кримськотатар.).

Знайомий батька з Донбасу (кримськотатар.).

На все воля Аллаха. Бережіть себе! (кримськотатар.).

І вам довгих літ! (кримськотатар.).

Хай Всевишній упокоїть його душу! (кримськотатар.).

Собаки (розм. російські поліціянти, феесбешники) (кримськотатар.).