Дорж Бату - Франческа. Володарка офіцерського житона

Тепер була черга професора. Рассел роззувся і підійшов до вікна. У його очах я побачив ледь уловимий сумнів. «Ще можна запобігти катастрофі», — промайнуло в моїй голові, але, як завжди, надто пізно.

Рассел уже стрімко відмірював кроки. Нахил. Упор руками. І саме в той момент, коли наш наставник стояв на руках догори ногами, двері сусіднього кабінету відчинилися. Також відчинилися двері десь унизу. Перший поверх наповнився голосами. Усе відбувалось як при зйомці в уповільненому режимі. Солодко-тягуче.

Двері відчинились, і в коридор із канцелярії вийшла начальниця відділу персоналу Еліс. У лівій руці, притиснувши до грудей, вона тримала течки і величезний стос паперів. Траєкторії професора й Еліс трагічно перетнулися в точці Х, так само, як 10 лютого 2009 року об 11:55 дня в космосі перетнулися траєкторії сателіта Iridium -33 і російської військової бляшанки Космос-2251.

Мені складно уявити думки професора Рассела, коли він у себе поміж ніг побачив здивоване обличчя Еліс. Наступної миті відбулося зіткнення двох тіл на швидкості приблизно дванадцять миль на годину.

Папери фонтаном здійнялися вгору і білою рікою розтеклися по підлозі. Еліс, отримавши прискорення від стегон професора, махнула руками й завалилася на спину. Зверху на неї приземлився Рассел. Голоси чулися дедалі ближче. По сходах піднімалася ціла делегація.

— Що тут, у біса, сталося?! — полковник Ґвінн розгублено дивився поверх маленьких скелець окулярів для читання.

Командир намагався осягнути картину, що постала перед його очима: на підлозі долілиць лежала гордість авіакосмічної галузі США — професор Рассел. Правий рукав його сорочки був одірваний і теліпався десь біля ліктя, оголивши біле професорське плече, якого, незважаючи на середину літа, не торкалися сонячні промені. Біля нього, розкинувши ноги, сиділа начальниця відділу персоналу, Еліс. По праву руку від неї білим килимом лежали папери, деякі з грифом «таємно». Окулярів на Еліс не було.

— Що тут сталося? — повторив командир скоріше миролюбно, ніж сердито. — Еліс, із вами все гаразд?

— Я ще не зрозуміла, — чемно відповіла начальниця відділу персоналу. — Здається, на мене впав пан професор.

Тут у мене серце впало в шлунок. З-за лівого плеча командира базою виглядав генерал Вескотт. А за правим командировим плечем стояв літній чоловік із високим чолом і тонким орлиним носом, увінчаним тонкими металевими окулярами. Чорні очі з неприхованою цікавістю вдивлялися у незвичайну картину.

— Що за хер… що тут відбувається?! Джорджіо, Франческо! — Вескотт кинув у наш бік гнівний погляд.

Я, з окулярами напарниці в одній руці і з її туфлями в другій, знизав плечима. Франческа негайно сховалася за моєю спиною. Баррел повісив вуса й завмер, як ідол з острова Пасхи. Трейсі обережно відступила від нас на крок.

— Та це я вирішив молодість згадати, — зітхнув Рассел, потираючи щелепу. — Сальто зробити. Ох, йо… — професор побачив одірваний рукав.

— І як, вдалося? — раптом спитав чоловік в окулярах.

— Майже. Але я не очікував, що Еліс вийде…

Еліс махнула рукою.

— Це наш космічний підрозділ, — відрекомендував Вескотт. — Це офіцер Джорджіо, його напарниця Франческа, їхній наставник, професор Рассел, гуру матеріалознавства і траєкторій Національного управління з аеронавтики та дослідження космосу!

Рассел помахав рукою.

— Старший офіцер Баррел, — начальник командного центру, а це — начальник відділу персоналу, Еліс.

Повелителька особових справ, не встаючи з підлоги, широко всміхнулася. Незнайомець підійшов до Еліс і галантно простяг руку.

— Ден. Ден Меллой.

Деннел Меллой, губернатор штату Коннектикут із 2011 року власною персоною, побачив усю нашу божевільню у повному складі. У керівництва Національної гвардії штату якраз зараз мала відбутися нарада, тому губернатор приїхав на нашу базу, щоб безпосередньо взяти в ній участь. Генерал Вескотт, як заступник командира НГ з авіації, супроводжував голову штату.

І, звісно, of course ! Зорі не могли не зійтись так, щоб не представити керівництву штату наш підрозділ у всій красі.

— Сальто? — перепитав губернатор Меллой. — Я бачу, ви всі в добрій фізичній формі, якщо робите сальто.

Офіцер Баррел негайно втяг живіт і викотив груди колесом.

— Я, наприклад, не наважився б, — зізнався губернатор.

— Ми приділяємо серйозну увагу фізичній підготовці, сер! — сказав Вескотт і зиркнув чомусь у мій бік.