Ник Ремени - Святі і грішні

Биконя згадав, як одного разу в кабінет завідувача відділом зайшли художники, які оформляли наочну агітацію в колгоспі. Гуляков всіляко сприяв, щоб вони отримали замовлення. Ті вирішили віддячити йому. Привезли ящик горілки. Віктор Андрійович телефонував друзям, просив заскочити.

У тому числі дав знати і Биконову. В обідню перерву Віктор Петрович зайшов до Гулякова і жахнувся. Там сиділо чоловік п'ять-шість. Ніхто з них не був тверезим. Віктор Андрійович намагався посадити одного за стіл, та не втримався, впав на підлогу.

Биконов взяв з собою кілька пляшок спиртного і поспішив піти, щоб не засікли рядові працівники відділу культури.

Їхав слідом за мікроавтобусом Гулякова. Переживав: як би чого не сталося. П'яний за кермом — потенційний злочинець.

Якщо Клоков дізнається про обман, йому, Биконову, буде несолодко. Не так легко заслужити довіру секретаря. Але і перед Гуляковим знаходився в неоплатному боргу.

Юнаком починав трудовий шлях майстром виробничого навчання в професійно-технічному училищі. І треба ж такому статися: у п'яному стані зґвалтував неповнолітню ученицю. Вона розповіла батькам, ті — директору, пригрозили судом.

Директор, як і весь колектив навчального закладу, намагався уникнути ганьби. Дав заступнику Гулякову завдання: будь-якими зусиллями погасити конфлікт.

Віктор Андрійович взяв активну участь у цій справі. Довелося матері Биконова продати корову, та дещо ще з живності, щоб розрахуватися за проступок сина. Інакше не минути йому лави підсудних.

Минув час. Змінилася ситуація. Тепер не Биконов залежав від Гулякова, а навпаки. Віктор Петрович намагався всіляко покривати недолугого захисника. Так вирішив і на цей раз. Але не міг не обурюватися Гуляковим. «Свиня. Справжня свиня», — думав він.

Віктор Андрійович поставив машину в гараж. Насилу дістався до дому. Влаштував скандал. Довів дружину до сліз. Висловив їй: якщо хоче, щоб полетів з роботи, нехай продовжує скаржитися.

Коли він завалився спати, подзвонила Клокову, подякувала йому, попросила, щоб не виганяв чоловіка з роботи. Інакше життя не дасть.

На наступний ранок рівно о восьмій Гуляков зайшов у кабінет до Биконова. Божевільні очі, оранжево-червоне обличчя, невпорядкований одяг видавали сліди великої пиятики. Але сьогодні він мав найважливішу перевагу перед вчорашнім днем — все-таки був тверезий. Не встиг випити, хоча відчував конкретний сушняк.

Привітався з Віктором Петровичем за руку, відразу вибачився.

Розумів: пахне смаженим. З райкомом жарти погані. Полізеш на рожен — втратиш усе.

Биконов останніми словами з півгодини виховував завідувача відділом культури. Виливши весь запас обурення, сказав уже більш миролюбно:

— Будеш так себе вести, ніщо не врятує. Злетить голова. Не розумієш, які часи!?

Потім, в присутності Гулякова, по прямому телефону доповів Першому про вчорашню поїздку. Розповів все, як було, не повідомляючи про випивку.

— Він тверезий був? — уточнив Перший.

— По-моєму, так, — відповів Биконов, і, щоб припинити подальші розпитування, додав. — Тут сидить. Поговорите?

— Де ти вештаєшся, цілодобово вдома не ночуєш, — накинувся на Гулякова Перший.

— Проводили репетиції, — ожив після такої подачі інформації той. — Готувалися до Всесоюзного огляду. Дуже відповідальний захід.

— Знаємо ваші огляди. Будь-який привід використовуєте, щоб нажертися.

— Огляд є огляд. По всякому буває.

— Поговори у мене. Нам потрібні кандидатури на бюро з пиятики, — пригрозив Перший. — Миттю оформимо документи.

— Винен. Вибачте!

— Так би відразу і сказав. А то вигадуєш казки.

Перший вилаяв завідувача відділом і відпустив з Богом.

Биконов промовив на прощання:

— Зникни звідси, щоб не бачили п'яну пику. І не з'являйся на людях.

Добре, що добре кінчається. Все повертається на круги своя.

Гуляков, дуже задоволений, спустився на перший поверх. Зайшов до кабінету до інструкторів відділу пропаганди і агітації. Там, як завжди, дим стояв коромислом. Господарі давали їжу квітам, обкурювали їх сигаретами. Лише некурящий Степан Іванович поливав горщики водичкою. Пам'ятав настанови Галини Павлівни і знав, що прийде і обов'язково перевірить, в якому стані рослини.

Гуляков попросив сигаретку. Жадібно затягнувся. Знову в колі друзів, на колишньому місці роботи. В черговий раз уникнув бюро. Нехай за пияцтво відповідають інші, у яких немає знайомства в райкомі.

Перед переведенням до відділу культури сидів у цьому кабіні. Знав хлопців, як облуплених.