Ник Ремени - Святі і грішні

Здесь есть возможность читать онлайн «Ник Ремени - Святі і грішні» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2018, Издательство: Strelbytskyy Multimedia Publishing, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Святі і грішні: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Святі і грішні»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман Ніка Ремені «Святі і грішні» розповідає про події, які відбулися в Радянському Союзі під час гучної кампанії по боротьбі з пияцтвом і алкоголізмом, коли Генеральним секретарем був М. С. Горбачов. Медвенський район з подачі обкому партії оголосили зоною тверезості, тобто заборонили продавати всі алкогольні напої. Але в районі все залишається, як і раніше, тривають п'яні оргії. Напиваються учасники безалкогольного весілля, самодіяльні артисти, керівники районного та обласного рангу. А відповідати за пиятику довелося лише колгоспному механізаторові.
Роман у захоплюючій формі розповідає про те, що показувалося в засобах масової інформації як велике досягнення і що було насправді.

Святі і грішні — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Святі і грішні», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Чим довше сиділи, тим веселіше ставав завідувач відділом культури. Уже не поспішав додому, забув, що обіцяв дружині, що їх ділянку з картоплею вже з'їли колорадські жуки.

Гуляння закінчилося піснями, танцями пізно вночі.

Гуляков поривався сісти за баранку, але не тут-то було. Його штормило.

Шура боялася відпускати шефа в такому стані. Регочучи, кинулася на шию. Стягнула з сидіння.

Незабаром усамітнилися в салоні автомобіля, не звертали увагу на чоловіка, який хропів поруч на траві.

Прокинулися Гуляков і Шура майже одночасно від стуку в віконце автомобіля. Це їх потривожив чоловік.

— До законного черга скоро дійде? — запитав голосом, що не віщував нічого доброго.

Потім виволік дружину з машини. Почав бити. Вона, вертка і рухома, не поступалася. Зчепившись, каталися по землі, поки не видихнулися.

Коли пристрасті трохи вщухли, прочитала мораль недолугому чоловікові і навіть пригрозила. Вічно в голові погане тримає. Вона ж начальника рятувала. Він би нізащо не доїхав додому. Розбився.

Віктор Андрійович засмутився. Що подумають дружина і діти!? Що буде з їх городом?! Але спалахнув літній ранок з зорею на півнеба. Голова знову п'яніла від свіжого повітря, настояного на дубі і всіх зростаючих тут деревах, чагарниках і травах.

Природа привела Гулякова в нормальний настрій. Навіть на потопаючому «Титаніку» звучала музика. А у нього життя тим більше не кінчається, раз на дворі суцільна зелень дерев і трав, сходить сонце, і оточують його здорові люди. Ні, не закінчується.

Незабаром з чоловіком Шури випили по чарці. Не відмовилася і господиня.

Сніданок розтягнувся до початку репетиції. У ньому взяли участь всі самодіяльні артисти. Відзначився і голова сільради. Літній, худий, хворобливого вигляду чоловік.

На другий день умовити Гулякова залишитися не складало особливих труднощів. Так як до вечора він уже був нетранспортабельним.

І ось на третій така неприємність. Події погрожували обернутися втратою портфеля. Знав же — дружина обов'язково підсуне свиню.

З такими невеселими думками повертався Гуляков додому. На незначній відстані за його мікроавтобусом їхав УАЗ Биконова.

Гуляков час від часу поглядав у дзеркало заднього виду. УАЗ не відривався, строго слідував за ним. Неприємне відчуття — бути під ковпаком райкому. Особливо, якщо в твоїй голові бушують алкогольні бурі.

Віктор Андрійович згадав, як зовсім недавно розправилися з одним з голів колгоспу. Давно знаходився на гачку у Першого. Але той ніяк не міг його підловити.

Одного разу голова без дозволу поїхав з колгоспу на цілий день. Микола Перший зрадів. Нарешті, є привід звільнити з роботи.

Але ж ні. Голова привіз довідку про хворобу. І як не кололи медиків, ті стояли твердо, врятували голову.

Але його дружина, щоб приструнити недолугого чоловіка, прийшла в райком, до Першого (знайшла до кого ходити), поскаржилася. Чоловік часто не ночує вдома, п'є, веде нездоровий спосіб життя. Треба поставити на місце, а то зіб'ється з шляху. До чого доводить людей висока посада. До обрання головою всю увагу приділяв сім'ї. І вона, і діти не могли на нього нарадуватися. А тепер більше часу проводить з подружками, які липнуть до нього, як мухи на мед.

— Сідайте за столик і напишіть все письмово, — мало не підстрибнув від радості Клоков.

Коли вона все описала і вийшла, дав розпорядження скликати членів бюро.

Терміново викликав непокірного голову, який заперечував йому, але не навів у господарстві справжнього порядку.

Протягом години на засіданні бюро ухвалили рішення: звільнити керівника колгоспу від займаної посади (незабаром на його місце призначили племінника Першого).

Дружина голови не очікувала такого повороту. Думала, що все обійдеться вихованням. Поскаржилася Миколі Антоновичу: не можна так жорстоко.

Той не став розмовляти з нею. Так і пішла засмучена.

«Моя теж хороша, — думав Гуляков про свою дружину. — Дай тільки викрутитися з цієї ситуації. Дорогу в райком відразу забудеш».

Биконов перебував у роздумах. Вирішував питання по Гулякову: здати його Клокову або взяти відповідальність на себе. Той не розуміє обстановки, нічого йому не потрібно. Домігся, щоб Гулякова призначили завідувачем відділом культури. Він не цінував цього. Плював на всіх, у тому числі на Биконова.

Нерідко в робочий час зустрічав різних гостей. Начебто і потрібних людей. Художників, артистів, музикантів, поетів тощо. Але чомусь ці зустрічі починалися вранці, а закінчувалися пізно ввечері.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Святі і грішні»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Святі і грішні» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Николай Посадский - Святые Киево-Печерские
Николай Посадский
Николай Наумов - Святое озеро
Николай Наумов
libcat.ru: книга без обложки
Николай Тальберг
Николай Гайдук - Святая Грусть
Николай Гайдук
Николай Лесков - Святой остаток
Николай Лесков
Ник Ремени - Не плач, кохана!
Ник Ремени
Ник Ремени - Клеймёный
Ник Ремени
Отзывы о книге «Святі і грішні»

Обсуждение, отзывы о книге «Святі і грішні» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x