Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Щоки Маршала спалахнули рум’янцем. Він відчув, що йому паморочиться в голові, і всередині нього спалахнув конфлікт між жадобою та доречністю такого кроку. Маршал щосили зціпив зуби, а тоді зробив правильний вибір, відхиливши пропозицію, що трапляється в житті тільки раз:

— Містере Макондо, мені дуже приємно, однак про це не варто навіть говорити. Боюся, що в моїй професійній галузі приймання грошових (власне, будь-яких) подарунків від пацієнтів вважається порушенням етичних норм. Під час наших сеансів ми оминули таку проблему — коли вам хтось допомагає, ви відчуваєте дискомфорт. Тож якщо нам випаде попрацювати разом у майбутньому, це, поза сумнівом, годилося б занести до переліку основних питань. А зараз саме час сказати про те, що я встановив за свої послуги справедливу ціну, а ви її заплатили. Я підтримую думку хірурга, який оперував вашого батька, — запевняю вас, ви нічого мені не винні.

— Лікаря Блека? Оце так порівняння. За кілька годин роботи він отримав десять тисяч доларів. А через півгодини після операції вже розкрутив мене на мільйон доларів для центру досліджень серцево-судинних захворювань у Гарварді.

Маршал демонстративно похитав головою.

— Містере Макондо, я ціную вашу щедрість, це чудово. І я радо прийняв би ваш подарунок. Як і багатьох інших, мене приваблює ідея фінансової захищеності — може, навіть більше, ніж їх, бо мені бракує часу на письменницьку діяльність. Я вже обміркував кілька проектів з теорії психоаналізу — вони просто-таки просяться на папір. Але я мушу відмовитися від вашої пропозиції. Для мене це було б порушенням норм професійної етики.

— Гаразд, тоді маю іншу пропозицію, — швидко втрутився містер Макондо, — і йдеться не про гроші. Дозвольте мені відкрити для вас ф’ючерсний рахунок і поторгувати замість вас протягом місяця. Ми контактуватимемо щодня, і я навчу вас заробляти гроші на торгівлі валютними ф’ючерсами. Потім я заберу свій початковий внесок, а ви отримаєте всі прибутки.

Ця пропозиція — можливість дізнатися внутрішні техніки трейдерів — дуже імпонувала Маршалу. Йому було настільки боляче від неї відмовлятися, що на очі аж навернулися сльози. Зібравши всю свою рішучість, він ще енергійніше захитав головою:

— Містере Макондо, якби ж то була якась інша… ем-м… ситуація… я радо пристав би на вашу пропозицію. Вона мене просто-таки розчулила, і я залюбки повчився б торгувати, маючи такого наставника. Але ні. Ні. Це неможливо. До речі, забув вам сказати — я отримав від вас не тільки оплату за послуги. Є ще дещо: задоволення бачити, що вам значно краще. Більшої радості годі й шукати.

Містер Макондо безпорадно відкинувся на спинку крісла; його очі світилися захватом — оце професіоналізм, оце непохитність! Він виставив перед собою руки долонями вперед, немовби хотів сказати: «Здаюся! Я зробив усе, що міг».

Сеанс закінчився. Двоє чоловіків востаннє потиснули один одному руки. Містер Макондо замислено рушив до дверей. Раптом він зупинився та обернувся до Маршала.

— Остання пропозиція, від якої ви не зможете відмовитися. Я хочу, щоб ви були моїм гостем — як щодо того, аби пообідати в п’ятницю? У неділю я лечу до Цюриха.

Маршал завагався, а містер Макондо похапцем додав:

— Я знаю про правила, які забороняють спілкування з пацієнтами за межами кабінету, але кілька хвилин тому наше рукостискання засвідчило, що ми вже не лікар і пацієнт. Ви надали мені якісні послуги, завдяки яким я одужав, і тепер ми просто знайомі.

Маршал міркував над запрошенням. Йому подобався містер Макондо і його інсайдерські історії про накопичення статків. Кому це може зашкодити? Це аж ніяк не порушення норм професійної етики.

Помітивши вагання Маршала, Макондо додав:

— Попри те, що я час від часу літатиму до Сан-Франциско (двічі на рік я маю бути присутнім на раді директорів, а також зустрітися з дітьми, батьком і сестрами Адріани), ми з вами житимемо на різних континентах. Гадаю, що заборони на посттерапевтичний обід не існує.

Маршал потягнувся до свого блокнота.

— О першій у п’ятницю?

— Чудово! Клуб «Pacific Union» — знаєте такий?

— Чув про нього, але не траплялося там побувати.

— Каліфорнія-стрит, Ноб-Гілл. Поряд із готелем «Fairmont». Позаду є паркувальний майданчик. Просто назвіть моє ім’я. Там і побачимося.

Уранці в п’ятницю Маршал отримав факс: копію повідомлення, яку містерові Макондо надіслали з Університету Мехіко.

Шановний містере Макондо!