Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Маршал не мав жодних сумнівів: він ідеальний психотерапевт для Пітера Макондо, бо звик працювати з багатіями та їхніми дітьми і добре знався на таких проблемах. Кілька разів він публічно виступав із доповіддю на цю тему перед представниками великого бізнесу й філантропами та навіть мріяв колись написати про це книгу. Маршал уже мав для неї назву — «Синдром достатку: прокляття можновладців», однак, подібно до інших Маршалових ідей, вона залишилася тільки мрією. Його дні були настільки насиченими, що він просто не міг знайти час для написання книги. Як це вдавалося великим теоретикам — Фройду, Юнґу, Ранку, Фромму, Мею, Горні?

Працюючи з Пітером Макондо, Маршал застосовував численні стислі та сфокусовані техніки короткочасної терапії і, на превеликий подив, кожна з них виявилася напрочуд ефективною. Він допоміг пацієнтові розібратися з його дилемою і зменшив відчуття провини, пояснивши, що така проблема є універсальною для всіх заможних людей. Завдяки йому ставлення Пітера до власних дітей стало менш напруженим; Маршал допоміг йому зрозуміти їхні переживання, зокрема те, що їх повсякчас залучали до безперервної боротьби між матір’ю і батьком. Маршал припустив, що найкращий спосіб налагодити стосунки з дітьми — це покращити стосунки з колишньою дружиною. Поступово він почав ставитися до неї з більшою повагою, а після четвертого сеансу містер Макондо запросив колишню дружину на обід, де вони вперше за багато років поспілкувалися без взаємних звинувачень.

Знову-таки за пропозицією Маршала Пітер допоміг дружині усвідомити, що, хоч вони вже й не можуть жити разом, їхнє кохання тривало багато років і його справжність відчувалася й досі, а тому було так важливо зберегти це відчуття, а не викинути його на смітник. За порадою Маршала Пітер запропонував колишній дружині двадцять тисяч доларів, аби вона пройшла місячний курс лікування від алкоголізму в реабілітаційному центрі Бетті Форд. Незважаючи на те, що Евелін отримала напрочуд щедрі виплати у зв’язку з розлученням і могла це собі дозволити, вона постійно відмовлялася від лікування. Однак дбайливий жест Пітера її добряче розчулив і жінка пристала на його пропозицію.

Після того як Пітер налагодив стосунки з колишньою дружиною, його стосунки з дітьми теж покращилися. За допомогою Маршала він розробив план щодо додаткових трастових фондів для своїх дітей: поклав п’ять мільйонів доларів на рахунок кожного з них. Кошти з цих фондів мали виплачуватися протягом наступних десяти років за умов досягнення конкретних результатів: закінчення коледжу, шлюб, два роки стабільної і гідної професійної діяльності, участь у роботі комісії з питань соціально орієнтованих проектів. Цей щедрий і водночас суворо структурований траст виявився справжнім дивом, і невдовзі ставлення дітей до батька кардинально змінилося.

Кілька сеансів Маршал присвятив схильності клієнта звинувачувати в усьому самого себе. Він не хотів розчаровувати інших і завжди применшував важливість своїх блискучих рішень щодо інвестицій клієнтів (скажімо, групи швейцарських і шотландських банкірів) і водночас дуже чітко пам’ятав усі власні невдачі. Коли він згадував розчаровані обличчя інвесторів, сидячи в офісі Маршала, його це страшенно засмучувало.

Більшу половину п’ятого сеансу Маршал і містер Макондо присвятили аналізу конкретної ситуації, пов’язаної з інвестиціями. Приблизно рік тому його батько, видатний професор Університету Мехіко, мусив летіти до Бостона на операцію з коронарного шунтування.

Після операції хірург Блек, якому Макондо був безмежно вдячний, попросив його профінансувати програму з серцево-­судинних досліджень у Гарварді. Містер Макондо радо погодився і водночас висловив бажання зробити подарунок і лікареві Блеку. Той відмовився, аргументуючи це тим, що десяти тисяч доларів (саме стільки коштувала операція) було досить. Утім, під час розмови Макондо мимохіть зауважив, що невдовзі планує отримати суттєвий прибуток у мексиканських песо на ф’ючерсному ринку. Лікар Блек також вирішив інвестувати — і наступного тижня втратив сімдесят відсотків коштів у зв’язку із вбивством Луїса Колозіо, кандидата на посаду президента.

Містера Макондо огорнуло глибоке відчуття провини. Маршал доклав усіх можливих зусиль, аби змусити його примиритися з реальністю; він нагадав пацієнтові, що той хотів зробити як краще, що і його втрати були чималими, що лікар Блек сам вирішив зробити цю інвестицію. Однак містер Макондо продовжував бідкатися, бо хотів якось залагодити цю справу. Попри протести Маршала, після сеансу він надіслав лікарю Блеку чек на тридцять тисяч доларів, який мав компенсувати його втрати.