Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Та лікар Блек (до речі, йому слід віддати належне) повернув чек, подякувавши і водночас різко зауваживши, що він уже досить дорослий і знає, як поводитися в таких ситуаціях. А ще додав, що цю втрату, імовірно, компенсують прибутки від його інвестицій у цукрові ф’ючерси. Урешті-решт Макондо вдалося заспокоїти своє сумління — він зробив додаткову пожертву на тридцять тисяч доларів для гарвардської програми з серцево-судинних досліджень.

Робота з містером Макондо перетворилася на справжній заряд емоцій. Маршалові ще не траплялися пацієнти, які б належали до такої «захмарної» фінансової ліги. Можливість зазирнути у світ безмежного багатства, допомогти вирішити, як витратити один чи два мільйони, — усе це неабияк збуджувало уяву. У нього аж слинка текла, коли він згадував про те, наскільки щедрим Пітер був із лікарем свого батька. Маршал дедалі частіше мріяв про те, як вдячний пацієнт не омине своєю увагою і його. Але щоразу він різко проганяв ці фантазії: спогади про виключення Сета Панде з інституту через зловживання службовим становищем були надто свіжими. А приймати подарунки від будь-якого пацієнта — це зловживання, надто коли пацієнт патологічно щедрий і делікатний. Будь-який комітет з медичної етики — власне, будь-який комітет, до якого він входив, суворо засудив би психотерапевта за подібну експлуатацію пацієнта.

Найбільшою проблемою під час терапії був ірраціональний страх містера Макондо перед обговоренням шлюбної угоди зі своєю обраницею. Маршал обрав систематичний і виважений підхід. По-перше, він допоміг пацієнтові визначитися з умовами угоди: фіксована сума — один мільйон доларів — суттєво зростатиме залежно від тривалості шлюбу, а через десять років становитиме третину статків Макондо. Після цього вони з пацієнтом кілька разів прорепетирували весь діалог. Попри це, Макондо мав великі сумніви щодо розмови з Адріаною. Врешті-решт Маршал запропонував йому зробити це чимшвидше і привести свою обраницю на сеанс.

Через кілька днів вони зустрілися на сеансі й Маршал боявся, що припустився помилки: він ще ніколи не бачив містера Макондо таким схвильованим — той ледве міг всидіти у своєму кріслі. Натомість Адріана була справжнім уособленням спокою та вишуканих манер. На початку сеансу містер Макондо, страшенно затинаючись, плутано заговорив про суперечність між його матримоніальними бажаннями і тими претензіями, що їх висуває його родина стосовно статків. Адріана перервала його на півслові, зауваживши, що, на її думку, шлюбна угода є не тільки правильним, але й бажаним рішенням.

Вона сказала, що чудово розуміє його сумніви й насправді поділяє більшість із них. Її батько, який був серйозно хворий, нещодавно порадив їй вчинити мудро й не включати власні заощадження у спільне подружнє майно. І хоча її статки, порівняно з Пітеровими, були досить незначними, невдовзі Адріана мала отримати великий спадок, адже її батько був головним акціонером каліфорнійської мережі кінотеатрів.

Проблему було вирішено. Схвильований Пітер оголосив свої умови, і Адріана радо на них пристала, наголосивши на додатковій умові: її власні статки буде записано на її ім’я. Маршал був трохи розчарований тим фактом, що Пітер вирішив подвоїти суму, зафіксовану в угоді, — либонь, то був своєрідний прояв вдячності за швидке вирішення проблеми. «Невиліковна щедрість , — думав Маршал. — Утім, гадаю, є значно гірші хвороби» . Коли вони обоє вийшли з кабінету, Пітер обернувся, потиснув Маршалові руку і сказав: «Я ніколи не забуду того, що ви сьогодні для мене зробили».

Маршал відчинив двері й запросив містера Макондо до кабінету. На Пітері був розкішний золотаво-коричневий кашеміровий піджак, що неабияк пасував до його шовковистого каштанового волосся — воно повсякчас падало йому на очі, і чоловікові доводилося його поправляти.

Останній сеанс Маршал вирішив присвятити перегляду та зміцненню їхніх здобутків. Містер Макондо висловив жаль з приводу того, що їхня співпраця добігла кінця, і вкотре наголосив, що тепер він перед ним у неоплатному боргу.

— Лікарю Стрейдер, усе своє життя я платив консультантам чималі суми за те, що зрештою виявлялося неважливим і багато не вартувало. Та з вами я отримав зовсім інший до­свід — ви дали мені щось напрочуд безцінне, тоді як я нічим вам не віддячив. Протягом кількох сеансів ви змінили моє життя. А що зробив я? Заплатив тисячу шістсот доларів? Маю зауважити, що можу заробити ці гроші за п’ятнадцять хвилин, інвестувавши їх у ф’ючерси. Ви надто добре мене знаєте, лікарю Стрейдер, — поспіхом заговорив Пітер, — аби розуміти, що така несправедливість мені аж ніяк не до душі. Це своєрідний подразник — як кістка в горлянці. І це не можна ігнорувати, адже хтозна, можливо, це негативно вплине на результати, що ми їх досягли разом. Я хочу зрівняти рахунок — і наполягаю на цьому. Ви чудово знаєте, — вів далі Пітер, — що в мене є певні труднощі, коли йдеться про міжособистісне спілкування. Мене не можна назвати гарним батьком. Мені важко протистояти жінкам. Та є одна справа, в якій я досяг неабиякої майстерності, — і це заробляння грошей. А тому я вважатиму за честь подарувати вам частку в одній із моїх інвестицій.