Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Поки Ернест чекав на відповідь від присутніх, він знов упіймав погляд Нен і подумав: «А чого це я думаю, що вона відчуватиме порожнечу? Чи матиме відчуття, що її використали? Як щодо вдячності? Можливо, наші стосунки в майбутньому стануть чимось більшим? Може, вона така ж хтива, як і я? Хіба я не маю права на вільний час? Невже я мушу бути психотерапевтом двадцять чотири години на добу? Якби я переймався деталями кожного свого вчинку, кожних стосунків, то ніколи б не займався сексом! Жінки, великі цицьки, секс… ти просто огидний, — подумки мовив він до себе. — Невже в тебе немає важливіших справ? Чому б тобі не подумати про щось більш піднесене?»

— Авжеж, ви маєте рацію! — сказав він уголос жінці з третього ряду, яка відповіла на запитання. — Усе правильно: жінка, чиї стосунки були конфліктними, у результаті мала більше проблем. Чудово. Б’юся об заклад, що ви вже прочитали мою книжку — або ж вам узагалі не потрібно її читати.

Звідусіль до нього линули усмішки, сповнені обожнювання. Ернест жадібно їх проковтнув і вів далі:

— Та чи немає тут суперечності? Можна припустити, що вдова, яка протягом сорока років мала стосунки, сповнені вдячності й любові, мала б постраждати значно більше. Зрештою її втрата була суттєвішою, хіба ні? Утім, як ви й припустили, ми часто бачимо зовсім протилежне. І це можна пояснити кількома факторами. Гадаю, що ключовим поняттям тут є «жаль». Уявіть біль жінки, яка глибоко всередині відчуває, що прожила сорок років у шлюбі з «не тим» чоловіком. Її горе пов’язане не з його втратою, чи то пак не тільки з нею, адже вона оплакує і власне життя.

« Ернесте , — подумки напучував він себе, — у світі є мільйони, мільярди жінок. А сьогодні в цьому залі знайдеться з десяток тих, які готові з тобою переспати, звісно, якщо тобі не забракне сміливості до них підійти. Просто тримайся подалі від пацієнток! Забудь про пацієнток!

Але ж вона не пацієнтка, а вільна жінка.

Вона дивилася — і досі дивиться — на тебе як на певний образ. Ти їй допоміг, вона тобі довіряла. То було потужне перенесення — і ти намагаєшся цим скористатися?!

Десять років! Перенесення безсмертне? Де про це написано?

Поглянь на неї! Вона неймовірна. Вона тебе обожнює. Хіба така жінка колись вибирала тебе з натовпу й намагалася підчепити? Подивись на себе. Черево, мов той лантух. Ще кілька фунтів — і вже не зможеш побачити свою ширінку. Хочеш доказів? Ось тобі докази! »

Ернестова увага настільки розсіялася, що він відчув запаморочення. Таке «роздвоєння» було для нього знайомим. З одного боку — істинна турбота про пацієнтів, студентів, слухачів. А ще — щире захоплення важливими питаннями існування як такого: зростання, жаль, життя, смерть, змістовність. А з іншого — його тінь, егоїстична і хтива. О, він майстерно допомагав пацієнтам використовувати їхні тіні, живитися ними, їхньою силою, життєдайною енергією, творчим ентузіазмом. Він знав усі необхідні слова та обожнював твердження Ніцше про те, що наймогутніші дерева мають пускати глибоке коріння глибоко в пітьму, глибоко в зло.

Утім, ці приємні слова не мали для нього особливого значення. Ернест ненавидів свою «темну половину», ненавидів той факт, що вона над ним домінує. Він ненавидів рабство, йому не подобалося перебувати в полоні тваринних інстинктів, він не хотів бути рабом примітивного програмування. І сьогоднішній вечір яскраво це проілюстрував: оце-от його тваринне сопіння й кукурікання, примітивне прагнення спокуси й завоювання — хіба ж то не скам’янілі рештки з прадавніх часів? А його потяг до грудей — прагнення м’яти їх і смоктати? Жалюгідно! Релікт із раннього дитинства!

Ернест стиснув долоню в кулак і щосили увіп’явся нігтями в шкіру.

«Будь пильним! У тебе тут сто слухачів! Дай їм усе, що можеш!»

— Хочу зауважити ще один факт щодо конфліктного шлюбу: смерть заморожує його в часі. Конфлікт триває вічно — він ніколи не закінчується, залишаючи відчуття незадоволення. Згадайте про відчуття провини! Згадайте численні ситуації, коли вдівець або вдова кажуть: «Якби ж то я…» Гадаю, це одна з причин того, що втрата як результат раптової смерті (скажімо, автомобільної аварії) є настільки тяжкою. За таких умов дружина й чоловік не мають можливості попрощатися, підготуватися до цього — і залишається забагато незавершених справ, невирішених конфліктів.

Ернест знову осідлав свого коника, і слухачі були дуже уважними й тихими. Він більше не дивився на Нен.