Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

— Я майже нічого про вас не знаю, за винятком того факту, що ви були пацієнтом лікаря Панде. Крім того, ви повідомили секретареві інституту, що маєте негайно зустрітися зі спеціалістом.

— Знаєте, не щодня в газетах пишуть про те, що твій психотерапевт був мерзотником. У чому його звинувачують? Що він мені заподіяв?

Маршал спробував узяти сеанс під свій контроль:

— Чому б нам не піти трохи іншим шляхом? Для початку стисло розкажіть про себе та причини, які змусили вас звернутися до лікаря Панде.

— Тпру-у, доку. Мені треба зосередитися. «General Motors» не публікує оголошення про те, що з вашою автівкою щось негаразд без уточнення, у чому насправді полягає проблема. Адже власник не має здогадуватися про це самостійно, чи не так? Вони зазначають, що є проблема з системою запалювання, бензонасосом чи автоматичною коробкою передач. Може, спочатку ви розповісте мені про «дефекти» психотерапії лікаря Панде?

На якусь мить Маршал остовпів, але швидко себе опанував. «Це не звичайний пацієнт, — нагадав він собі, — це експериментальний випадок, перше “відкликання пацієнтів” в історії психотерапії». Якщо треба бути більш гнучким, він це робитиме. Маршал пишався своєю здатністю відчувати суперника ще зі студентських часів, коли виконував у команді роль захисника. «Бажання містера Меррімена дізнатися більше слід поважати, — вирішив він. — Гаразд, я зроблю поступку… але це востаннє».

— Що ж, містере Меррімен, це справедливе зауваження. Інститут психоаналізу переконаний, що лікар Панде часто використовував інтерпретації, що є ідіосинкратичними та абсолютно безпідставними.

— Не зрозумів.

— Перепрошую. Ідеться про те, що він пояснював поведінку пацієнтів за допомогою диких і небезпечних інтерпретацій.

— Я все одно не втямив. Яку поведінку? Наведіть якийсь приклад.

— Гм, скажімо, те, що всім чоловікам притаманне прагнення гомосексуального возз’єднання із власним батьком.

— Що?

— У них може виникати бажання увійти в тіло батька і злитися з ним.

— Ого! У тіло батька? А ще що?

— Таке бажання може перетворитися на джерело дискомфорту й негативно вплинути на дружні стосунки з іншими чоловіками. Це вам ні про що не нагадує, містере Меррімен, ви ж бо працювали з лікарем Панде?

— Авжеж, авжеж. Починаю згадувати. Давно було, тож я вже й забув. Скажіть-но: це правда, що людина ніколи нічого не забуває? І все зберігається у спеціальному сховку — все-все, що з нею будь-коли траплялося?

— Так, — кивнув Маршал, — ми називаємо це підсвідомістю . А тепер розкажіть мені все, що вам вдалося згадати про вашу терапію.

— Тільки це — що мені хотілося б зробити з батьком.

— А як щодо ваших стосунків із іншими чоловіками? Маєте якісь проблеми?

— І то великі, — Шеллі ще блукав манівцями, але попереду вже жевріло світло. — Великі, жахливі проблеми! Скажімо, після того, як компанія, в якій я працював, збанкрутувала, я почав шукати роботу — і щоразу, коли я йду на співбесіду (а її зазвичай проводять чоловіки), все летить під три чорти!

— Що ж трапляється під час співбесіди?

— Я завжди все псую, і це мене дуже засмучує. Гадаю, це можуть спричиняти всі ці несвідомі штуки з батьком.

— Як сильно ви засмучуєтеся?

— Дуже сильно. Як ви зазвичай це називаєте? Ага, паніка. Пришвидшується дихання і таке інше.

Шеллі помітив, що Маршал робить нотатки, і зрозумів, що він на правильному шляху.

— Атож, паніка — кращого терміна й не добереш. Не можу перевести подих. Пітнію, як ненормальний. Інтерв’юери дивляться на мене, мов на божевільного, і, мабуть, гадають: «Як цей хлопак збирається продавати нашу продукцію?»

Маршал занотував і це.

— Так і є — інтерв’юери намагаюся якомога швидше мене позбутися. Я так нервуюсь, що й вони починають робити те саме. Тому мені вже давно не вдається знайти роботу. Є ще дещо, доку, і це гра в покер… Я вже п’ятнадцять років граю з одними й тими самими хлопцями. Товариські партії, але ставки зависокі — можна програти купу грошей. Наша розмова конфіденційна, чи не так? Тобто, якщо ви раптом зустрінетеся з моєю дружиною, ви ж їй про це не розкажете? Можете заприсягтися?

— Звісно. Усе, що ви мені розповідаєте, залишається в межах цього кабінету. Ці нотатки призначені виключно для мого використання.

— Це добре. Я б не хотів, щоб дружина дізналася про мої фінансові втрати: наш шлюб уже й так тримається на волосині. Я програв чимало , але тільки зараз усвідомив, що почав програвати саме в той період, коли ходив на сеанси до лікаря Панде. Розумієте, до зустрічі з цим лікарем я був непоганим гравцем — мій рівень був вище середнього, а після сеансів почав сильно нервуватись і напружуватися, скидав карти… щоразу програвав. А ви граєте в покер, доку?