Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

— Я вгадаю, кого уособлює ця вантажівка, з трьох спроб.

— Авжеж. Тут і вгадувати не треба. Коли я запитав про її асоціації з цим образом, вона жартома відповіла, що на­звала б цей сон «Рука допомоги наносить черговий удар». Тож сон символізував, що я, прикидаючись чи щиро вірячи у свою допомогу, насправді підриваю підвалини її домівки і родини.

— Яка невдячність.

— Точно. І я, мов той ідіот, намагався себе виправдати. Коли я зауважив, що аналізував її спогади, ця жінка сказала, що я повівся як простачок, який вірить кожнісінькому її слову. І знаєш, — вів далі Пол, — можливо, вона має рацію. Може, ми надто легковірні. Ми настільки звикли, що пацієнти платять нам за те, що ми слухаємо їхні «правдиві версії», що поводимося досить наївно, навіть не припускаючи, що вони можуть брехати. Я чув про результати одного дослідження, результати якого засвідчили: психіатри й навіть агенти ФБР виявилися не здатними упіймати людей на брехні. А ситуація з інцестом стає дедалі химернішою… Ернесте, ти слухаєш?

— Продовжуй. Ти сказав, що ситуація з інцестом стає дедалі химернішою…

— Так. І особливо коли йдеться про сатанинські ритуали зі зґвалтуваннями. Цього місяця я виконую обов’язки чергового лікаря у стаціонарі округу. Шестеро з двадцяти пацієнтів стверджують, що вони стали жертвами ритуального зґвалтування. Ти навіть не уявляєш, що коїться на групових сеансах: ці шестеро описують «сатанинські ритуальні зґвалтування», включно з людськими жертвопринесеннями та канібалізмом, настільки яскраво та впевнено, що ніхто не наважується висловити припущення, що це неправда. Включно з медперсоналом! Якби психотерапев­ти, які ведуть групові сеанси, висловили свої сумніви, їх би просто «закидали камінням» і вважали б неефективними. Відверто кажучи, кілька працівників клініки вже вірять цим хворим! Просто божевільня якась.

Ернест кивнув, вправно перевернув рибу і почав їсти з іншого боку.

— Тут ідеться про розлад множинної особистості, — вів далі Пол. — Я знайомий із психотерапевтами, класними спеціалістами, які стикалися з сотнями подібних пацієнтів, і водночас знаю інших кваліфікованих терапевтів, яким вони не траплялися за всю тридцятирічну практику.

— Пригадай вислів Гегеля: «Сова Мінерви ширяє в сутінках», — мовив Ернест. — Можливо, нам не вдасться ді­знатися правду про цю епідемію, доки вона не мине, і тільки тоді наша оцінка буде об’єктивною. Я погоджуюся з твоєю думкою щодо жертв інцесту та множинних особистостей. Пропоную поки що про них забути й поговорити про твою щоденну психотерапевтичну практику. Гадаю, що гарний психотерапевт може розпізнати, коли пацієнт говорить правду.

— Соціопат?

— Ні-ні, ти знаєш, про що я — звичайний пацієнт. Хіба в твоїй практиці траплявся пацієнт-соціопат, який би добровільно платив за психотерапію і звернувся б до тебе з власної волі, а не за наказом суду? Пам’ятаєш, я розповідав тобі про нову пацієнтку, яку залучив до експерименту з повного «самовикриття»? Минулого тижня, під час нашого другого сеансу, я ніяк не міг її «прочитати»… ми неначе віддалилися одне від одного… немовби й не перебували в одній кімнаті. А тоді вона почала розповідати, що була найкращою студенткою на курсі в юридичному коледжі… і зненацька розплакалася, після чого почала висловлюватися більш відверто. Про що вона найбільше шкодує… про те, що відмовилася від можливості побудувати прекрасну кар’єру, а натомість обрала шлюб, який перетворився на пастку. І знаєш, подібний «прорив» трапився і під час нашого першого сеансу, коли вона розповідала про свого брата та насильство (або ж можливе насильство, яке вона пережила в дитинстві). Я щоразу їй співчував… і знаєш, ми справді зблизилися. Тепер ми настільки близькі, що нещирість між нами просто неможлива. Насправді після того моменту на минулому сеансі вона стала дуже відвертою… її розмова була щирою… вона розповіла про те, що їй бракує сексу… що вона збожеволіє, якщо найближчим часом його не матиме.

— Гм, я бачу, ви маєте багато спільного.

— Авжеж, так і є. Поле, я над цим працюю, і, заради Бога, припини їсти ці бобові паростки! Готуєшся до Олімпійських ігор анорексиків? Ось скуштуй-но ці гострі гребінці — це коронна страва ресторану. Чому я завжди маю їсти за двох? Поглянь на цього палтуса — просто-таки красень!

— Ні, дякую, я отримую свою порцію ртуті, жуючи термометри.

— Дуже смішно. Господи, непростий був тиждень! Кілька днів тому померла моя пацієнтка Єва. Пригадуєш, я розповідав тобі про неї — я мріяв би про таку дружину чи матір. Жінка з раком яєчників. Викладач письменницької майстерності. Чудова жінка.