Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

— Дивно, — мовив Ернест, — аналогічний аргумент, слово до слова, висловила й моя пацієнтка.

— Гм, це ж очевидно: ми знаємо про катастрофи, але не відаємо про обставини, за яких вони стаються. Можливо, є пацієнти, яким такі стосунки пішли на користь, але ми ніколи про них не чули! А от зрозуміти, чому вони мовчать, досить просто. По-перше, це не те, що варто обговорювати публічно. По-друге, можливо, такі стосунки їм допомогли, але ми про це не знаємо, бо пацієнти більше не зверталися по допомогу до психотерапевтів. І, по-третє, якщо досвід справді був «цілющим», своїм мовчанням вони намагаються захистити психотерапевта. Отже, Ернесте, це і є відповідь на твій закид про наукову істину. Можна сказати, я вшанував науку. Водночас для мене питання сексуальних стосунків між психотерапевтом і пацієнтом передусім має моральний аспект. Наука ніколи не зможе переконати мене в тому, що аморальність моральна. Я переконаний, що сексуальні стосунки з пацієнтами — це не терапія чи кохання, а експлуатація, знущання з довіри. Утім, я й гадки не маю, що сказати про твою пацієнтку, яка стверджує геть протилежне. Навіть не уявляю, навіщо вона тобі бреше!

Ернест оплатив вечерю. Вони вийшли з ресторану й рушили до книжкової крамниці, і Пол запитав:

— Розкажи-но про цей експеримент трохи детальніше. Наскільки ти з нею відвертий?

— Коли йдеться про відвертість, можу сказати, що я торую абсолютно новий для мене шлях, але все не так, як я собі уявляв. Я сподівався на інший розвиток подій.

— Чому?

— Я хотів, щоб ці стосунки були більш людськими, більш екзистенційними, своєрідним одкровенням, щоб ми «разом дивилися у вічі крайнощам буття». Гадав, що ділитимуся своїми враженнями про неї «тут і тепер», що ми обговорюватимемо наші стосунки, мої тривоги, фундаментальні проб­леми, які є для нас спільними. Але її не цікавили глибокі й змістовні питання, натомість вона розпитувала про банальне: мій шлюб, стосунки з жінками.

— І що ти їй на це відповідав?

— Зараз я прагну остаточно визначитися з напрямком, у якому варто рухатися. Намагаюся відокремити щиру реакцію від задоволення хтивої цікавості.

— Чого ж вона від тебе хоче?

— Полегшення. Ця жінка опинилася в тенетах жахливої життєвої ситуації, але здебільшого зосереджується на проблемі сексуальної фрустрації. Їй дуже кортить сексу. Ще вона обіймає мене наприкінці кожного сеансу — своє­рідний ритуал.

— Обіймає? І як ти до цього ставишся?

— А чом би й ні? Це експеримент із реальними стосунками. Через відлюдькуватість ти геть забув той факт, що в сучасному світі люди постійно торкаються одне до одного. Ці обійми не мають еротичного забарвлення. Я знаю, які вони — сексуальні обійми.

— А я знаю тебе, Ернесте. Раджу бути обачним.

— Поле, дозволь мені тебе заспокоїти. Пам’ятаєш уривок із праці «Спогади, сни, роздуми» , в якому Юнґ говорить про необхідність створення нової терапевтичної мови для кожного пацієнта? Що більше я про міркую про його слова, то більше вони мене надихають. Це найцікавіше зауваження Юнґа щодо психотерапії, хоча я не думаю, що він розвинув цю думку до кінця — Юнґ не усвідомлював, що важливим є не винайдення нової мови чи терапії для пацієнта, а власне процес цього винайдення ! Інакше кажучи, найважливіше — це процес роботи психотерапевта з пацієнтом за умов чесності й відвертості. Цього я навчився від старого Сеймура Троттера.

— Класний учитель, — мовив Пол. — Зауваж, де він зрештою опинився.

«На прекрасному карибському пляжі» , — хотів було сказати Ернест, але натомість мовив:

— Не варто поливати його брудом. Він таки знався на чомусь. А от щодо моєї пацієнтки… Гадаю, мені буде значно легше про неї розповідати, якщо вона матиме ім’я. Нехай це буде Мері. Отже, з Мері все дуже серйозно. Я пообіцяв собі, що буду з нею абсолютно відвертим, і результат не викликає жодних сумнівів. А обійми — то лише його складова, нічого особливого. Ця жінка має потребу в тілесному контакті, а доторк — ознака турботи. Повір, ці обійми уособлюють аґапе, а не пристрасть.

— Ернесте, я тобі вірю. І вірю, що саме це вони уособлюють і для тебе . Але чим вони є для неї ?

— Дозволь мені розповісти про розмову, свідком якої я став минулого тижня: ішлося про природу психотерапев­тичного зв’язку. Один із її учасників описав жахливий сон, який наснився його пацієнтці наприкінці лікування. У тому сні ця жінка разом із психотерапевтом поїхали на конференцію і зупинилися в одному готелі. І раптом психотерапевт пропонує їй оселитися у суміжній кімнаті, аби вони могли разом ночувати. Жінка йде до портьє і домовляється про це. Трохи згодом психотерапевт вирішує, що це погана ідея. Тож пацієнтці доводиться йти до стійки реєстрації, аби все скасувати. Але вже пізно — її речі занесли до нової кімнати. І з’ясовується, що нова кімната набагато краща: просторіша, розташована на вищому поверсі, а з вікна відкривається чудовий краєвид. А якщо звернути увагу на закони нумерології, кімната з номером 929 має більш сприятливу ауру.