Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Керол кивнула, понад усе бажаючи, аби він нарешті замовк. Скидалося на те, що Ернест міг теревенити вічно. Вони кинула оком на свій годинник.

— Я бачу, ви подивилися на годинник, Каролін. Можете пояснити навіщо? — Ернест усміхнувся, пригадавши, як під час останнього сеансу супервізії Маршал звернувся до нього з тими самими словами.

— Час майже вийшов, — мовила Керол, витираючи очі, — а я хотіла, щоб ми сьогодні обговорили ще кілька моментів.

Ернестові було прикро, що він поводився надто авторитарно, — пацієнтка навіть не змогла озвучити те, що її насправді хвилювало. Він швидко змінив тему:

— Каролін, кілька хвилин тому ви зауважили, що страждаєте від сексуального напруження. Ви про це хотіли поговорити?

— Це головна проблема. Я просто божеволію від цього розладу, і, гадаю, здебільшого його спричиняє надмірна тривожність. Секс із Вейном і раніше не давав мені особливого задоволення, але тепер, коли йому зробили операцію, мій чоловік перетворився на імпотента. Як я розумію, це типовий наслідок подібної операції. — Керол добре підготувала відповідь на це запитання.

Ернест кивнув. І чекав.

— Отже, Ернесте… ви певні, що я можу називати вас на ім’я?

— Якщо я називаю вас Каролін, ви маєте називати мене Ернестом.

— Гаразд, Ернесте, як скажете. Отже, Ернесте, що мені робити? Велика кількість сексуальної енергії, яку нема куди спрямувати.

— Розкажіть мені про ваші стосунки з Вейном. Попри те, що він імпотент, ви можете бути разом — є різні варіанти.

— Якщо «бути разом» означає, що він може мене задовольнити, краще забудьте про це. Тут без варіантів. Наше сексуальне життя добігло кінця ще задовго до операції. То була одна з причин, через які я хотіла від нього піти. А тепер я взагалі не хочу думати про будь-який фізичний контакт із цим чоловіком, і про Вейна можна сказати те саме. Він ніколи не вважав мене привабливою жінкою — казав, що я надто худа, надто кістлява. А тепер радить шукати коханця деінде.

— І що? — запитав Ернест.

— Ну, я не знаю, що робити і тим паче як це робити. Чи куди йти. Це місто для мене чуже, я нікого тут не знаю. І не збираюся йти до якогось бару, аби мене там «підчепили». Там, назовні, справжні джунглі. Це може бути небезпечно. Гадаю, ви погодитеся зі мною: останнє, що мені зараз потрібно, це щоб якийсь чоловік знову мене використав.

— Це точно, Каролін.

— А ви самотні, Ернесте? Розлучені? На обкладинці вашої книги немає жодної згадки про дружину.

Ернестові перехопило подих. Він ніколи не обговорював смерть своєї дружини з пацієнтами. Це серйозне випробування для його обітниці бути максимально відвертим.

— Шість років тому моя дружина загинула в автокатастрофі.

— О, вибачте. Мабуть, для вас то були важкі часи.

— Авжеж… важкі, — кивнув Ернест.

«Нечесно. Нещиро, — думав Ернест. — Звісно, те, що Рут загинула шість років тому, — чистісінька правда. Але правдою є і те, що наш шлюб у будь-якому разі розпався б. Та чи має Каролін про це знати? Акцентуй на тому, що може допомогти пацієнтці» .

— Отже, тепер ви теж борсаєтеся в океані одинаків? — запитала Керол.

Ернест завмер. Ця жінка була настільки непередбачувана! Він не очікував, що його перший круїз океаном відвертості буде настільки складним. Ернест відчув непереборне бажання повернутися в тихі води нейтрального психоаналізу. Маршрут він знав напам’ять — досить запитати: «Цікаво, чому ви про це спитали?» або «Як гадаєте, яким би було моє життя у світі одинаків?» Однак він пообіцяв собі уникати саме такого нещирого нейтралітету і такої шаблонності.

Що ж робити? Він навіть не здивується, якщо наступного разу вона поцікавиться, як він знайомиться з жінками. На якусь мить він уявив, як через кілька місяців чи років Каролін розповідає про нього іншому психотерапевту: «О так, лікар Леш частенько обговорював зі мною особисті проблеми та способи знайомства з жінками».

Авжеж, що більше він про це думав, то більше усвідомлював, що в цьому й полягає головна проблема «самовикриття». Пацієнт має право на конфіденційність, а психотерапевт — ні! Ба більше — останній навіть не має права її вимагати: якщо в майбутньому пацієнти відвідуватимуть іншого спеціаліста, вони можуть вільно про все розповідати, зокрема й про «дивацтва» попереднього психотерапевта. І хоча вважається, що психотерапевти мають дотримуватися конфіденційності, вони часто пліткують про «пунктики» своїх колег.

Наприклад, кілька тижнів тому Ернест порадив дружині одного зі своїх пацієнтів звернутися до іншого психотерапевта — його знайомого Дейва. А нещодавно цей пацієнт попросив порадити когось іще, бо Дейв мав звичку обнюхувати його дружину , аби оцінити її настрій! За інших обставин Ернест вжахнувся б і ніколи не рекомендував би пацієнтам такого лікаря. Та Дейв був його другом, тож Ернест запитав його, що трапилося. Той сказав, що пацієнтка відмовилася від лікування, бо розлютилася через те, що він не хотів призначати їй валіум, яким вона потай зловживала вже не один рік. «А як щодо обнюхування?» — поцікавився Ернест. Дейв був спантеличений, однак за кілька хвилин пригадав, що на початку терапії якось зробив їй комплімент щодо нових парфумів з досить інтенсивним ароматом.