Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Це було першим місцем з кількох, де вона тоді переховувалася, усі сліди спогадів про нього стерлися з її пам’яті. Впродовж наступних чотирьох років моя мати була дитиною, яку переховують чужі люди, яку розлучили з батьком і якій дали вигадане ім’я Жослін Тіві.

У Леона зберігся лише один документ, який містив хоч якусь інформацію про цей підпільний дитячий притулок: поштова листівка, на якій зображена молода жінка з широкою усмішкою. Вона мала на собі жакет у тонку смужку, білу блузку і великий чорний бант на шиї. Волосся в неї було темне, зав’язане ззаду. Вона була доволі симпатичною.

На звороті поштівки її рукою було написано кілька слів: «Татові Рут, з найкращими побажаннями і засвідченням дружніх почуттів, С. Монжен, директор дитячого притулку “Зоря життя”, Медон (Сона і Уаза)».

З ратуші Медона мене скерували до муніципального архіву, де збереглися дані про дитячий притулок. Між 1939 і 1944 роками мадемуазель Можен піклувалася про кількох маленьких дітей у своєму домі на вулиці Лавуазь', 3. Це був невеликий окремий будинок із загородженим садком, розташований у центрі міста. «Ми не знайшли жодних слідів перебування Рут Бухгольц у журналі, де записано дані про дітей, що були під опікою цієї “няні”, — повідомила мені мадам Ґрейє. — Можливо, її було зареєстровано у муніципалітеті під іншим ім’ям». Таке тоді часто практикувалося. Вона надіслала мені список усіх дітей, зареєстрованих у притулку, починаючи з вересня 1938 року (першим у списку був Жан-П’єр Соммер) і до серпня 1942 року (останній запис — Алєн Рузе). З двадцяти п’яти дітей дівчаток було восьмеро. Якщо Рут і була у списку, то під таємним ім’ям. Більш імовірно, її взагалі не реєстрували у журналі.

У Жовкві, за тисячу миль на схід від Парижа, одна жінка, яка жила на вулиці, на якій народилася Мальке, розповіла мені іншу версію тих подій 1939 року. Дев’яносторічна Ольга, якій було шістнадцять, коли у вересні 1939 року прийшли німці, детально розповіла про окупацію Польщі, адже була безпосереднім свідком цих подій. Вона ділилася своїми спогадами, стоячи біля величезного казана з тушкованою капустою, обмотаного для захисту від осіннього холоду шаром туго зав’язаних яскравих хусток.

«Я вам скажу правду, — повіла Ольга. — У містечку Жолкєв було, мабуть, десять тисяч людей, половина з яких — євреї, решта — українці і поляки. Євреї були нашими сусідами; ми дружили з ними. Тут був лікар, якого усі поважали, ми приходили до нього. Був майстер-годинникар. Чесною і порядною людиною і був кожен із них».

Батько Ольги добре ладнав з євреями. Коли у 1919 році Польща стала незалежною, його заарештували через те, що його перша жінка — не мати Ольги — була активною прибічницею недовговічної Західноукраїнської Народної Республіки, що проіснувала менше ніж місяць, у листопаді 1918 року (наша розмова відбувалася незадовго до того, як Росія окупувала Крим 2014 року, через що багато хто з тих, кого я зустрічав в Україні, припускали, що західна республіка може навіть постати знову). «Коли мій батько був у в'язниці, єврей Гельберг, його сусід, приносив йому до цюпи гроші та їжу, бо той залишився сам. Тож мій батько добре ладнав з євреями».

Ми балакали про се, про те, Ольга пила чай, нахилялася до своєї капусти і поринала у спогади про війну.

«Першими прийшли німці, — згадувала Ольга, — це дуже налякало євреїв. Німці пробули у Жовкві тиждень, нічого особливого не робили, тоді покинули містечко, повернулися на захід, звідки й прийшли. Тоді у місті з’явилися росіяни».

Ольга була у школі, коли радянські солдати увійшли до міста: «Першою з’явилася жінка, гарна жінка-солдат на прекрасному білому коні. Це вона була на чолі більшовиків, які увійшли до міста. Далі йшли солдати, за ними — артилерія».

Малій Ользі було цікаво подивитися на гармати, але жінка на коні справила набагато сильніше враження: «Вона була вродливою і мала при собі великий пістолет».

Упродовж півтора року Жолкєв була під радянським контролем, комуністичним управлінням, за якого приватне підприємництво було знищено. Інша частина Польщі, окупована нацистською Німеччиною, була Генерал-губернаторством під владою його очільника Ганса Франка. Розподіл було погодили Сталін і Гітлер {48} 48 [37] Поділ погодили Сталін і Гітлер: Augur. Stalin Triumph Seen in Nazi Pact; Vast Concessions Made by Hitler// New York Times. — 1939, 15 вересня. — 5; Roger Moorhouse, The Devils’ Alliance: Hitler’s Pact with Stalin, 1939–1941 (Basic Books, 2014). / [c. 86] та закріпили його таємним пактом Молотова-Ріббентропа, угодою про ненапад, яка розділила Польщу по лінії, що проходила західніше Лемберга і Жовкви, залишивши Леонову родину у безпеці на радянському боці. У червні 1941 року Німеччина {49} 49 [38] У червні 1941 року Німеччина: Robert Kershaw, War Without Garlands: Operation Barbarossa, 1941/42 (Ian Allan, 2008). / [c. 86] порушила цей пакт, розпочавши операцію «Барбаросса». Німецькі збройні сили швидко просувалися на схід, тож до кінця червня Жолкєв і Лемберг опинилися під контролем німців.