Лемберг, оперний театр, під час візиту Франка, серпень 1942 р.
Того вечора Франк урочисто відкрив {434} 434 [45] Того вечора Франк урочисто відкрив: там само / [с. 350]
щойно відремонтований театр, «храм мистецтва» — «Театр Скарбека» [37] Сьогодні театр ім. М. Заньковецької.
. Він гордо стояв перед поважними особами міста, представляючи їм Бетховена і Фріца Вейдліха, не дуже відомого диригента, який після війни розчиниться в австрійській невідомості. Франк хотів, аби диригував фон Караян або Фуртвенглер, який нагадував йому про дивовижний вечір у лютому 1937 року, коли він був у Берлінській філармонії у присутності сонцесяйного фюрера. Той берлінський концерт залишив по собі спогад про моменти невимовних емоцій, від яких він «тремтів в екстазі молодості, сили, надії і вдячності» {435} 435 [46] тремтів в екстазі: Housden, Hans Frank, 40–41, citing Niklas Frank, Der Vater (Goldmann, 1993), 42–44. / [c. 351]
, — написав він згодом у своєму щоденнику.
Цього вечора він говорив пристрасно, стоячи у центрі оркестру. «Ми, німці, не приходимо на нові землі з опіумом і подібними речами, як англійці» {436} 436 [47] Ми, німці: Gazeta Lwowska, 2/3 серпень 1942, остання сторінка. / [с. 351]
, — оголосив він. «Ми несемо іншим народам мистецтво, культуру» і музику, у якій відбивається безсмертний дух німецького роду. Присутні слухали Вейдліха, який розпочав з увертюри «Леонора» № 3, опус 72, тоді була Дев’ята симфонія, до виконання якої долучилися голоси хору Львівської опери.
100
Наступного ранку, в суботу, 1 серпня {437} 437 [48] Наступного ранку: Frank, Diary, 1 August 1942. Documents in Evidence, in Trial of the Major War Criminals, 29:540-42. / [c. 352]
, Франк відвідував заходи з нагоди річниці входження дистрикту Галичина до Генерал-губернаторства, які відбувалися в оперному театрі та у великій залі колишнього парламенту Галичини. Сім десятиліть по тому, коли мене запросили прочитати лекцію про цю церемонію, я виступав у тому ж приміщенні, стоячи перед фотографією Франка, зробленою тоді, коли він виголошував одну зі своїх промов, присвячену передаванні влади від військової адміністрації цивільному урядові, тепер підконтрольному Вехтеру.
Коли виступав Франк, будівля університету була прикрашена червоними, чорними і білими прапорами. Аби пройти у велику залу, Франк піднявся центральними сходами і далі пройшов до свого місця у центрі сцени. Після представлення він перейшов за дерев’яну кафедру з вирізьбленими листочками під орлом, що сидить верхи на свастиці. Приміщення було переповнене, а виступ Франка «Газета Львовска» хвалебно назвала поверненням цивілізації до міста. «Європейські правила громадського ладу» поверталися до Лемберга. Франк подякував губернаторові Вехтеру за «блискуче керівництво» протягом двох років у Кракові. «Я прийшов сюди, щоб подякувати вам і висловити подяку від імені фюрера і Рейху» {438} 438 [49] Я прийшов сюди: там само / [с. 352]
, — сказав Франк Вехтеру, який сидів на подіумі по праву руку від нього.
Франк, Велика зала Парламенту Галичини, 1 серпня 1942 р.
Франк розповів присутнім лідерам партії, що антисемітизм Гітлера є виправданим, що Галичина — це «первісне джерело єврейського світу». Контроль над Лембергом та навколишніми територіями дозволяє йому врегулювати ключову причину єврейської проблеми.
«Ми високо цінуємо те, що фюрер дав нам разом зі своїм подарунком, дистриктом Галичина, і я тут говорю не про євреїв, — прокричав він, знову аж надто голосно. — Так, ще залишилась поблизу певна їх кількість, але ми подбаємо про це». Він був чудовим оратором, безсумнівно, умів втримувати увагу аудиторії.
— До речі, — сказав він, роблячи паузу для більш драматичного ефекту, звертаючи свої слова до Отто фон Вехтера, — здається, я сьогодні не бачив, щоб хтось з цього непотребу вештався навколо. В чому справа? Мені кажуть, що колись у цьому місті були тисячі і тисячі цих незграбних примітивів — однак жодного не було видно відтоді, як я приїхав». Аудиторія вибухнула оплесками. {439} 439 [50] Аудиторія вибухнула оплесками: там само / [с. 354]
Франку була відома відповідь на це питання. Вхід до гетто Лемберга був всього за кількасот метрів від кафедри, з якої він виступав. І Франк це знав, тому що його адміністрація на рік раніше підготувала карту « Umsiedlung der Juden » (переселення євреїв), де було позначено гетто, поділене на сім районів, де тепер жили усі євреї міста. Розпорядження Франка означало, що навіть крок за межі гетто без дозволу карався на смерть. {440} 440 [51] Розпорядження Франка означало: Декрет від 15 жовтня 1941 року, підписаний Гансом Франком, стаття 1, пар. 4(b) («Євреї, які без дозволу залишили межі району, до якого приписані, мають зазнати покарання — смертної кари»). / [с. 354]
Читать дальше