Повітря цього гарного надвечір’я тепле, Джонатан почуває себе гарно й легко. До нього повернулося почуття вдячності, яке заполонювало його під час попередніх прогулянок. Вдячності до життя, краси світу, запашного вітру і такого чудового світла, коли сонце поволі починає хилитися, заходячи на реверанс.
Його колишні клопоти здаються далекими, як і колишні непогамовані бажання, відчуття, що чогось бракує, та фрустрації. Сьогодні мало значення одне – відчуття життя. Скільки воно триватиме – невідомо, але наразі він живий, і за це відчуває безмежну вдячність.
У небі з’явився кондор, Джонатан довго стежив за його мовчазним польотом, доки той не розтанув у повітрі за пагорбами.
Всі люди поєднані між собою .
Це одкровення постійно крутилось у нього в голові. Ми всі різні, сказала операторка, однак щось нас все ж таки єднає. Невидимий, але наявний зв’язок, який проявляється тільки тоді, коли його шукають, коли його потребують, коли його активізують…
Після експерименту Джонатан залишився, щоб з нею поговорити. Вона довірливо розказала, що жінки можуть випробувати іншу форму фізіологічного прояву, який демонструє зв’язок, що нас єднає. Коли вони живуть разом, наприклад у спільноті, у всіх жінок через кілька місяців настає синхронізація їхніх менструальних циклів: їхні місячні настають точно в один і той самий момент.
Кондор знову виринув високо над ущелиною й полинув у напрямку океану.
Всі люди поєднані між собою .
Досі Джонатан бачив себе чи не єдиним у цьому світі, хто бореться у своєму кутку, щоб із нього вибратися. Боротися… боротися і битися.
Досвід, який він щойно пережив, спонукав його усвідомити щось величезне, основоположне, що все поставило під питання, його суперництво з Майклом, двоїсті взаємини з клієнтами, яким він нав’язував непотрібні послуги, його конфліктні відносини з Анжелою… Вся організація його існування досі спиралася на помилку, фальшиве бачення життя. Тепер усвідомлення цього відгукувалось у глибині його єства.
Оскільки ми всі поєднані, боротьба проти інших – це, власне, боротьба проти самого себе.
Майкл зайшов у багатоквартирний будинок, подзвонив у відеотелефон і став чекати, всміхаючись на всі тридцять два перед об’єктивом.
Електричний замок пронизливо завібрував. Він штовхнув двері, перетнув хол і зайшов у ліфт.
Останній поверх.
Дзвінок не видав жодного звуку, тоді він кілька разів постукав.
Через якийсь час двері прочинилися й виглянуло обличчя Саманти.
– У тебе все гаразд? – кинув він, широко усміхаючись.
Молода жінка зміряла його невиразним поглядом, зиркнула довкола й відступила, обернувшись спиною.
Майкл штовхнув двері й опинився у передпокої. Пройшов за Самантою до вітальні, просторої, залитої білим світлом кімнати. У великих засклених вікнах високі будівлі Сан-Франциско наче плавали в тумані, той туман ладен був їх поглинути.
Молода жінка сіла на бильці канапи і схрестила ноги. На ній була коротка спідничка й біла блузка. Застібнута до самого верху. Шкода .
– Мені потрібні твої послуги, – сказав Майкл.
Вона мовчки дивилася на нього.
– Вечеря в місті з одним із потенційних клієнтів. Плюс любощі.
Вона не зводила з нього погляду, так само без будь-якого виразу.
– Хто він?
– Ти завжди хочеш усе знати. Навіщо?
– Я хочу знати, хто він.
Майкл зробив кілька кроків уздовж заскленої стіни.
– Президент об’єднання дрібних комерсантів. Для мене – велика риба.
– Одружений?
Майкл заперечно похитав головою.
– Або він сам про це забув, – мовив сміючись.
Підійшов до неї ззаду і взявся руками за груди.
Вона різко його відштовхнула.
– У цьому нічого поганого, – запротестував він.
– Я не об’єкт самообслуговування.
– Час від часу я міг би мати якісь привілеї… Я все-таки хороший клієнт…
– Власне. Тобі відомий тариф.
– Я завжди кажу своїм партнерам: клієнти заслуговують на повагу.
– Постачальники також.
– Я зі своїми клієнтами великодушний. І дбаю про них.
– У кожного своя комерційна політика.
Майкл щиро розсміявся.
– То яка все-таки передбачається програма, – недовірливо перепитала вона.
– Я ж сказав: обід, і продовження, якщо захочеш.
– Без усяких дурнуватих заморочок?
– Ну, що ти…
– Типу вдягтися як дівчисько, щоб погратись у няню, а тоді зненацька з’являється його бабеха, яку трафляє шляк…
Майкл усміхнувся й поклав руку їй на плече.
Читать дальше