Дэниел Киз - Притулок пророцтв

– Я можу вам чимось допомогти?

– Замовте інвалідне крісло. Міс Вудс не зможе йти.

– Ми займемося нею.

– Ні, я надав їй медичну допомогу, тож відповідальний за її здоров’я. Відвезу її додому.

Після того як усі пасажири висадилися з літака, стюардеса допомогла йому вивести дівчину на трап, а тоді посадити в інвалідне крісло.

Носій запитав:

– У неї є ручна поклажа?

– Мабуть, вона разом із багажем. У літаку дівчина була лише з цією великою сумкою.

На багажній каруселі він вказав лише на свою валізу. Носій витягнув її.

– А яка в неї валіза?

– Не знаю.

Зрештою карусель спорожніла.

– Можливо, багаж потрапив не на той рейс, – пояснив носій. – Коли знайдеться, авіакомпанія відправить його за адресою.

На митному контролі працівник запитав:

– Маєте щось задекларувати?

– Саквояж для одягу і аптечку. Я лікар.

– А ця жінка в кріслі. Де її багаж?

– Здається, загубився. У неї з собою лише ця сумка.

– Відкрийте, – він попорпався в сумочці, уважно перевірив її вміст, тоді повернув усе назад. – Гаразд, тепер відкрийте свою валізу, лікарю. – Він понишпорив серед сорочок і білизни, тоді приклеїв на його сумку ярлик і махнув, дозволяючи йти далі.

На паспортному контролі він поліз у сумку й витягнув звідти паспорт і водійські права Марші Вудс. Працівник роздивився їх, глянув на візи, поставив печатку з датою повернення й повернув документи назад.

– Я відвезу її до стоянки таксі, – сказав носій, – тоді мушу забрати крісло назад.

– Моя машина на короткочасному паркінгу. Якщо дочекаєтеся, доки я під’їду, і допоможете мені запхати її в авто, отримаєте гарні чайові.

– Гаразд.

Кайл знайшов свій білий «Лексус» і під’їхав позаду стоянки таксі. Носій допоміг покласти дівчину на заднє пасажирське сидіння. Усміхнувся, отримавши двадцятку і подався геть.

– Що ж, Маршо Вудс. Поїхали додому.

На її водійських правах була вказана адреса в районі Бекслі Колумбуса, де жили кілька його багатих клієнтів. Що ж, якщо в тебе немає чоловіка чи співмешканця, я вкладу тебе в ліжко, добре вкрию, а тоді вже можу вмити руки.

Він дістався до Бекслі за 25 хвилин і під’їхав до будинку, вказаного в її водійських правах.

Підійшов швейцар.

– Вам не можна тут паркуватися.

– Моє прізвище Кайл, я лікар із медичного університету Вейбриджа. Міс Вудс погано почувається. Дозвольте перенести її до кімнати.

– Звісно, лікарю, – швейцар відчинив задні дверцята і нахилився вперед. Тоді відскочив назад. – Це що таке?

– Що ви маєте на увазі?

– Ви що собі надумали?

– Я надав невідкладну допомогу міс Вудс під час польоту. Просто хочу, щоб вона в безпеці повернулася додому.

– Ану забирайтеся звідси, інакше я зателефоную 911.

– Я вас не розумію.

– Якщо ви красти сюди прийшли, то підшукайте собі інший будинок.

– Ви здуріли?

– Ні, може, то ти здурів, лікарю! Я знаю міс Вудс уже чотири роки, відколи вона тут живе.

– То в чому проблема?

– Не знаю, що це за баба, але точно не Марша Вудс.

Афіни, Греція

Дуґанів телефон продзвенів тричі, перш ніж він узяв слухавку. Голос промовив:

– Перейди на захищений.

Він не впізнав голосу, проте вставив криптоключ.

– Хто це?

– Я говорю зі Стоматологом?

– А хто цікавиться?

– Шатерник.

– Хвилинку, – він показав Тії, щоб та слухала разом із ним. – Кажіть. Що відбувається?

– Вашу посилку відправили в Афіни два дні тому через СТУІЗ. Мабуть, уже прибула.

– Два дні? Чому відразу не повідомили?

– Мені не давали змоги зв’язатися з вами раніше.

– У вас усе нормально?

– Рейс СТУІЗ безпечно повернув мене на територію курдів, та я не встиг покинути зону, бо почалася сутичка між Курдською демократичною партією і Патріотичним союзом Курдистану. Зрештою мене схопив ПСК Талабані [45] Джалаль Хусамаддін Талабані – президент Іраку в 2005—2014 роках, генсекретар Патріотичного союзу Курдистану. .

– Це не мало бути проблемою, – сказав Дуґан. – І КДП, і ПСК у союзі проти Саддама.

– Я ж тоді був в уніформі МЕХ. Довго їх переконував, що не належу до «Моджахедін-е Халк», а насправді розвідник американської армії.

– Ти ризикуєш.

– Ризик – моє друге ім’я. Є інша річ, яка все ускладнює. В Ашрафі Фатіма навернула Рейвен в іслам.

– Релігія мене не турбує.

– Але вона турбує мусульман, – заперечив Шатерник. – Рейвен вдала, що прийняла іслам, або ж передумала. Це робить її відступницею, накладає на неї фетву. Будь-який мусульманин будь-де у світі зобов’язаний вбити її не задумуючись. Дехто, можливо, працює в Греції. Дізнайтеся, куди її забрала охорона і приведіть до Еліаде на допит, доки сибірка не потрапила в руки сплячим агентам.