Дэниел Киз - Притулок пророцтв

– Я тебе не ґвалтуватиму, – пробурмотів він. – Вибач.

Алексі вискочив і зачинив задні двері. До зони відпочинку під’їхала машина. Він сів за кермо і поїхав до виходу.

Де скинути тіло? Місцевості він не знає. Глянув у карту. Кілька озер і потічків. Навколо нікого. Повернув на дорогу неподалік від ставка. Витягнув тіло з фургона і розстебнув рюкзак. Забрав пакет із грошима. Навіщо топити п’ятдесят тисяч доларів. Порожній рюкзак знову застебнув їй на плечах, тоді обережно пов’язав хустку.

– Вибач, Нагід, але в такі часи, як зараз, треба обачніше ставитися до допомоги від незнайомців. У раю ти принаймні станеш однією з сімдесяти двох дів, які служитимуть вашим ісламським мученикам.

Він обережно скотив її вниз пагорбом до ставка. Здаватиметься, що дівчина послизнулась і потонула.

Тепер йому важливо одразу ж дістатися до Колумбуса. Якщо Нагід чула його нічні жахіття про кротів у трьох містах, Рейвен теж могла почути це, коли вони спали разом.

Алексі роздивився карту в пошуках шляху до шосе І-77. Недалеко від міста Рейвенна. Рухаючись на південь по І-77, він проїде повз місто Рейвенсвуд. Два місця з її ім’ям. Знаки того, що Рейвен треба заткнути рота, перш ніж її відправлять у Грецію на допит.

Він зупинився й під’їхав до узбіччя. Розкрив пакунок і витягнув алюмінієвий кейс, комбінація на замку в якого була налаштована на нулі. Обережно відкрив його і підняв кілька шарів бавовняної набивки. Десятки тонких скляних трубок, кожна наповнена білим порошком, лежали в гніздах із бавовни. Дивно, але кожна трубка була обгорнута шкіряною стрічкою з шипами. Обмацав кейс у пошуках інструкцій. Нічого. Запхав п’ятдесят тисяч доларів під набивку і знову загорнув кейс. Треба розгадати таємницю системи доставки.

Алексі стало шкода, що він убив Нагід. І якби він не розмовляв, коли спав із Нікі, тоді, може, не довелося б виконувати накази Мірона. Щоб знайти її, він перевірить телефонний довідник Колумбуса, знайде місце проживання Марші Вудс.

Алексі сподівався, що після місії їм вдасться сховатися десь у Південній Америці. Із п’ятдесятьма тисячами доларів у кишені вони зможуть почати нове життя.

Тепер усе залежить від того, чи чула вона хоч раз, як він розмовляє уві сні.

Колумбус, штат Огайо

Лікар Мартін Кайл глянув на молоду жінку, що спала поруч із ним, біляву голову, що вмостилась у нього на плечі. Її руку в нього на стегні.

Він нагадав собі, що вони зараз у тимчасових стосунках лікаря й пацієнтки. Йому завжди вдавалося блокувати еротичні думки про дівчат-студенток і пацієнток. Не те щоб він прийняв целібат, але вмів подумки себе вимикати. Він згадав сентенцію, яку знав уже давно, проте лише вчора вперше побачив на порталі храму Аполлона. Лікарю, пізнай самого себе. Як юнгіанець, він взяв це близько до серця.

Через кілька хвилин вона обернулась і прибрала голову з його плеча. Така невинна. Така гарна. Він укрив її ковдрою. Дивлячись отак на цю сплячу, Кайл пригадував свою дружину і те, як вона його зрадила…

Коли він познайомився з Люсі, вона сказала, що вони – споріднені душі. Він вважав її своєю анімою і зберігав вірність упродовж усього шлюбу. Тоді дізнався, що вона крутила романи з деякими його пацієнтами. І пацієнтками також. Мила дружина, яку він ідеалізував, розшукувала їх і зваблювала.

Він не міг собі уявити темнішого архетипу Ліліт-тінь. Того вечора, коли він прямо спитав її про це, вона схопила кухонний ніж і напала на нього. Різонула по грудях і втекла. Його досі не покидав спогад про те, як він силкувався дістатися до телефона. Дзвінок 911. Завивання сирен швидкої. Шви, щоб закрити поріз. Це була достатня причина для розлучення, але йому було надто соромно свідчити про її зради з пацієнтами.

А тепер він уявляв, як тримає в обіймах прекрасну Маршу Вудс.

Несподіване оголошення вирвало його з цього мріяння. «Леді та джентльмени, займіть свої місця. Закріпіть відкидні столики та поверніть спинки сидінь у пряму позицію. Стюардеси, підготуйте кабіну до посадки. Ми приземляємося в аеропорту “Порт Колумбус” через три хвилини».

Кайл глянув на дівчину. Досі спить, губи трохи розтулені. Уявив, як цілує її, однак одразу згадав про свою клятву. Лікарю, не нашкодь.

Коли колеса торкнулися землі, він прошепотів їй:

– Літак приземлився.

Жодної реакції.

Лікар повторив команду пробудження двічі. Невже вона заглибилася так далеко, що він не може дістати? Таке вже траплялося з іншими пацієнтами, проте йому завжди вдавалося їх повертати. Він натиснув кнопку виклику стюардеси.