Люба Клименко - Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці

По обидва боки від неї сиділо двоє чоловіків. Один — старший, лисуватий, із черевцем. Військовий у відставці? Другий — моложавий, із довгим, ретельно укладеним волоссям. Митець? ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ час від часу нахилялася то до одного, то до іншого з коментарями з приводу вистави. Колишній військовий відверто позіхав. Митець виявляв щирий інтерес до того, що відбувалося на сцені. І тому до нього ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ зверталася частіше.

Я не міг зрозуміти, «ху із ху» в цій трійці. Колишній військовий видавався значно старшим за ЧУДО-ЮДО-РИБУ-КИТ, і він якось краще пасував на роль її законного чоловіка. Хто ж тоді митець? Він був замолодим, щоб вважатися її чоловіком, і застарим, щоб вважатися її сином. Може, брат? Здається, у ІРЕНИ й РОМИ народився хлопчик.

В антракті я вискочив, щоб піймати їх. ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ, як і колись, носила окуляри з товстими скельцями, однак тепер — у дуже модній оправі. Вона мене не впізнала. А може, просто не намагалася впізнати. Вона взагалі людей не роздивлялась. Їй було абсолютно пофіг. Вона проходжувалася з обома чоловіками під ручку, і ця ПТІЦА-ТРОЙКА лавірувала серед натовпу меломанів і псевдомеломанів у досить вузькому, як для них, фойє, навіть не намагаючись перетворитися на «птіцу-двойку з додатком».

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ, як і колись, була повненькою, однак, здається, не більше, ніж у юності. Тож для її віку це було нормально. Її повнота була не відразливою, а апетитною. Це я оцінив як фотохудожник. Маючи далеко не французьку фігуру, вона була все-таки НЕ тьоткою.

У першому антракті я ПТІЦУ-ТРОЙКУ не зачепив. Усю другу дію я не міг сконцентруватися на виставі. Я продумував план вторгнення в життя ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ.

У другому антракті я їх знайшов у буфеті. Вони пили шампанське (в основному ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ) і заїдали бутербродами з червоною рибою. Я причалив до їхнього столика.

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ відразу ж мене впізнала.

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ мені зраділа. І це було щиро.

Решта двоє з ПТІЦИ-ТРОЙКИ не виявляли ознак ревнощів.

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ їх представила. Колишній військовий і справді колись був військовим, ПОЛКОВНИК у відставці.

— Пьотр, — представився він.

Митець виявився також митцем, а саме ВІОЛОНЧЕЛІСТОМ.

— Сашко, — представився він.

Як з’ясувалося, це двоє її чоловіків. Другий і третій. Не колишній і нинішній, а другий і третій. Перший, за кого вона вийшла заміж, був БАЛБЄС. Ось він був колишній.

— Ми живемо разом, — сказала ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ таким тоном, неначе жити з двома чоловіками одночасно — це була найзвичайнісінька річ.

«Ну що ж, — подумав я, — вся в мамочку».

Я потис руки обом чоловікам. Рука ПОЛКОВНИКА була подушечковидною, а ВІОЛОНЧЕЛІСТА — кістлявою.

Пролунав третій дзвоник — час іти на третю дію.

Вона витягла зі своєї сумочки візитівку і дала мені.

Дуже мило.

Я прийшов додому тре романтік, тобто в дуже романтичному настрої.

Було кумедно, приємно, спокійно й інтригуюче водночас.

Я відкоркував пляшку вина і став вертіти в руках візитівку.

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ — головний редактор журналу класичної музики, заслужений діяч мистецтв. (Ха!). Є імейл. Телефону на візитівці не було.

Я проґуґлив її. Кандидат мистецтвознавства. Автор книг з історії української та світової опери.

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ має двох дочок від першого та другого шлюбів, тобто від БАЛБЄСА і ПОЛКОВНИКА.

ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ, як я тебе пропустив! Скільки пройшло через мене дівчаток, дівчат, жінок, жіночок, повій, тьоток, тітоньок, баб, молодичок, профурсеток, мотрон! І лише тебе не було в моїх обіймах!

Я написав ЧУДО-ЮДО-РИБІ-КИТ імейл на кшталт «Класно було тебе побачити!»

І відразу ж отримав відповідь —;)

Знайшов її на фейсбуці. Попросився в друзі.

Додала.

Написав у месенджері: «Запрошую на каву. Заодно побачиш, що сталося з нашою комунальною квартирою».

Вона написала: «ОК. Я у середу вільна».

«У середу вільна! У середу вільна!» — гарячково думав я, відкорковуючи другу пляшку і шукаючи у хлібниці хоч якийсь сухарик.

Що може запропонувати заслуженому діячеві мистецтв і голові полігамного сімейства підстаркуватий самотній фотохудожник із невідомим ім’ям?

Це питання на засипку.

Отже, середа.

Отже, середа… Середа…

Що їй запропонувати? Сподіваюся, вона не думає, що я… Що ми будемо займатися коханням. Я вже не здатен на такий героїзм. Та й не хочу зіпсувати свій настрій а-ля тре романтік.

Та ні, вона про таке не подумає… На фіга їй пияк (у мене все написано на пиці), коли вона має для любовних утіх мінімум одного, а то й двох чоловіків, які живуть в одному з нею просторі!