Люба Клименко - Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці

Тридцять першого числа усі мешканці нашої комунальної квартири посідали о дев’ятій годині вечора за стіл і традиційно стали дивитися «3 легким паром», паралельно проводжаючи старий новий рік. Алкоголь лився рікою, а їжа йшла нескінченним конвеєром.

Тут якось непомітно настала дванадцята година ночі, й ми почали чемно слухати виступ Леоніда Ілліча. Всі були настільки п’яні, що коли РОМА почав карикатурити виступ генерального секретаря, ніхто не опустив сором’язливо очей донизу, всі сміялися до сліз.

Пробили куранти, і ми вискочили на СЬОЖИН добряче засніжений балкон розпивати шампанське. Всі стали обніматися і цілуватися. І тут я, як найбільш тверезий з усієї компанії, помітив, що поцілунки розподілялися не зовсім пропорційно: РОМА цілувався з ІРЕНОЮ, СЬОЖА цілувався з ІГАРЬОШЕЮ. Я подивився в бік БАЛБЄСА і ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ — вони трималися за руки і по-дитячому розгойдували ними. ДЯДЬ-ОСЯ і ДОРАРОНОВНА цнотливо чмокали один одного в пухкенькі губки.

РОМА запропонував промчати з вітерцем на його новеньких «Жигулятах», однак, подивившись униз із балкону, всі побачили, що снігу намело аж до половини першого поверху, тому пропозиція відпала. Усі заскочили до квартири, і РОМА урочисто проголосив: «Краби камчатскіє подано!» Їжа у шлунку вже не поміщалася, але всі накинулися на делікатес, бо знали: більше такого шансу не буде. Почався новорічний «Голубий вогник», народ присунув стіл до стіни і почав танцювати. Усі аж лускали від задоволення і щастя. Один я був самотнім і нещасним і картав себе за те, що віддав ЧУДО-ЮДО-РИБУ-КИТ БАЛБЄСОВІ.

Потім, не пам’ятаю о котрій годині, СЬОЖА з ІГАРЬОШЕЮ згадали про карнавальні костюми. Це всіх дуже звеселило. Умить РОМА став Аладіном, для ІРЕНИ було заготовлено костюм Сніжинки з білою пачкою, однак вона, зі своїм м’ячиком замість живота, в нього не влізла, тому він припав СЬОЖІ, який обміняв його на костюм інопланетянина. ІГАРЬОША був Містером Іксом, а ДОРАРОНОВНА і ДЯДЬ-ОСЯ були ДОРАРОНОВНОЮ і ДЯДЬ-ОСЕЮ, БАЛБЄС був у костюмі пірата Капітана Кука, а ЧУДО-ЮДО-РИБА-КИТ стала циганкою з «Бременських музикантів». Лише мені дістався найтупіший карнавальний образ — Зайчика.

Я знову відчув самотність, проте нікому не було до неї діла.

Я налив собі шампанського. Ніхто не звернув на це уваги. Налив собі вдруге — знову ніхто не зреагував.

Прокинувся я на кухні. Сірів ранок, нікого не було. Я пройшовся хитаючись по квартирі — усюди був страшний кавардак, двері до всіх кімнат були відчинені навстіж.

У моїй кімнаті на розкладеному дивані спали в карнавальному одязі Циганка і Капітан Кук.

Я пішов досліджувати квартиру далі: в БАБШУРИНІЙ кімнаті спали, обійнявшись, в одному ліжку Аладін з Інопланетянкою. Я зайшов до кімнати ІРЕНИ-ІГАРЬОШІ. Вона була порожня.

Виходячи, я зіткнувся в коридорі з СЬОЖЕЮ, який ішов до туалету.

— Чого тобі? — буркнув він зовсім не для того, щоб почути мою відповідь.

Я заглянув до СЬОЖИ, побачив у ліжку ІГАРЬОШУ і впізнав: це була СЬОЖИНА модель з фотографій, які він видавав мені за ІРЕНИНІ.

Тим часом встали ДОРАРОНОВНА і ДЯДЬ-ОСЯ і стали розгрібати завали на кухні. Я до них приєднався. ДЯДЬ-ОСЯ у ДОРАРОНОВНОМУ фартушку мив посуд.

— Піду провітрюся, — сказав я.

— Ти куди? — спитала ДОРАРОНОВНА. — Не бачиш, яка там хуртовина?.

Я її не послухав. Я почувався нещасним і самотнім. «Нехай хуртовина! Нехай мене замете! Ніхто цього навіть не помітить! Мене ніхто не чекає! Я нікому не потрібен! Навіть ЧУДО-ЮДО-РИБІ-КИТ! Нехай я зникну безвісти!»

Одягся, спустився сходами вниз, однак не зміг відкрити вхідні двері: вони були завалені снігом. Я понуро повернувся назад. План зникнути безвісти провалився.

В обід народ почав прокидатися. Вилазячи зі своїх конур, усі відчували незручність від ситуації, що склалася минулої ночі, коли все, що відбувалося в цій квартирі таємно, стало публічним: РОМА любить ІРЕНУ, ІРЕНА вже на сьомому місяці від РОМИ, ІГАРЬОША нарешті помітив вагітність дружини, і вона його не так шокувала, як його справжня потаємна суть. СЬОЖА, судячи з фотографій кількарічної давнини, які мені випало побачити, давно вже знав про свою потаємну суть, однак ІГАРЬОШИН шок шокував і його. ІРЕНА й ІГАРЬОША враз забули про пильнування ЧУДО-ЮДО-РИБИ-КИТ, однак вона ще не провалилася у провалля зіпсутості, дякуючи БАЛБЄСУ, який не наважився її зачепити, хоча крок до цього був зроблений. Над усією цією содомом-і-гоморрою стояли два квартирні титани — ДОРАРОНОВНА і ДЯДЬ-ОСЯ. Вони дивилися на все це незворушно, як з погляду вічності. І я, як Одіссей, лавірував поміж цими уламками колишніх дружніх, сімейних і сусідських стосунків у комунальній квартирі на маленькому хиткому човнику свого персонального «нещастя»…