Маргарет Этвуд - Заповіти

— Що, як я їм не сподобаюся? Іншим вуличним?

— Що як?.. — перепитала Ада. — Ой леле! Не всім на світі ти подобатимешся.

«Ой леле». Де вона цього набралася?

— Хіба ж деякі з них… хіба вони не злочинці?

— Наркоторгівля, стрілянина, пияцтво — все це є. Але Гарт за тобою наглядатиме. Назветься твоїм хлопцем і втрутиться, якщо хтось до тебе чіплятиметься. Він буде з тобою, поки Перлові Діви тебе не підберуть.

— І скоро це станеться? — запитала я.

— Гадаю, скоро, — відповіла Ада. — Як Перлові Діви тебе загребуть, Гарту з тобою не можна. Але вони будуть з тобою обережні, мов із крихким яйцем. Ти будеш найціннішою Перлиною на їхній низці.

— А як опинишся в Гілеаді, все може змінитися, — зауважив Елайджа. — Муситимеш вдягати те, що скажуть, стежити за словами й ретельно дотримуватися їхніх звичаїв.

— Хоча якщо від самого початку знатимеш забагато, — додала Ада, — вони запідозрять, що ми тебе натренували. Тож треба зберігати розумний баланс.

Я міркувала над цим: чи стане мені розуму?

— Я не знаю, чи впораюся.

— Як матимеш сумніви — удавай дурненьку.

— Ви вже бачили там несправжніх навернених?

— Кількох, — сказав Елайджа. — Результати неоднозначні. Але вони не мали того захисту, що є в тебе.

— Ти про джерело?

Джерело. Все, що я могла уявити, — людину з мішком на голові. Хто це насправді? Що більше я думала про джерело, то химерніше це звучало.

— То лише здогади, але ми вважаємо, що це одна з Тіток, — сказала Ада.

«Мейдей» знав про Тіток небагато: їх не показували в новинах, навіть у гілеадських. Це Командори віддавали накази, укладали закони й вели розмови. Тітки працювали за лаштунками. У школі нам про них розповідали тільки це.

— Кажуть, вони дуже могутні, — сказав Елайджа. — Але це лише чутки. Деталей ми не маємо.

Ада мала кілька їхніх світлин — дуже мало. Тітка Лідія, Тітка Елізабет, Тітка Відала, Тітка Гелена — так звані Засновниці.

— Зграя паскудних гарпій, — мовила вона.

— Чудово, — відповіла я. — Схоже, буде весело.

Гарт сказав: щойно ми вийдемо на вулицю, я маю виконувати його накази, бо це в нього вулична клепка. І якщо я не хочу провокувати інших на бійки з ним, то говорити йому щось на зразок «І хто був у тебе в рабстві минулого року?» чи «Ти мені не господар» не варто.

— Я з восьми років нічого подібного не говорила, — сказала я.

— Обидві фрази ти промовила вчора, — мовив Гарт.

Він сказав, що мені треба обрати собі інше ім’я. Дейзі можуть шукати, і бути Ніколь мені точно не можна. Тож я сказала, що буду Джейд. Хотілося чогось міцнішого за квітку [9] Дейзі ( daisy ) — англійською «маргаритка», Джейд ( jade ) — «нефрит». .

— Джерело каже, що їй потрібне татуювання на лівому передпліччі, — сказала Ада. — Це завжди була однозначна вимога.

Я хотіла собі тату в тринадцятирічному віці, та Мелані з Нілом були дуже проти.

— Круто, але чому? — тепер спитала я. — В Гілеаді з оголеними руками не ходять. Хто його побачить?

— Ми думаємо, що це для Перлових Дів, — сказала Ада. — Коли вони тебе забиратимуть, шукатимуть саме тату.

— І вони знатимуть, хто я? Про Ніколь і все таке?

— Вони просто виконують інструкції, — мовила Ада. — Нічого не питай, нічого не кажи.

— Яке тату мені зробити? Метелика?

То був жарт, але ніхто не засміявся.

— Джерело сказало, що воно мусить бути таким.

Ада нашвидкуруч накреслила ескіз:

Л

Ю

Б

Б О Г

В

— Я не можу набити собі таке на руці, — сказала я. — Це неправильно.

Таке лицемірство: Ніл був би шокований.

— Може, для тебе неправильно, — заперечила Ада. — Але не для ситуації.

Вона привела свою знайому для татуювання й решти мого перетворення. Вона мала пастельно-зелене волосся і передусім пофарбувала мене в такий самий відтінок. Я була задоволена: мені здавалося, що я стала схожа на небезпечну героїню комп’ютерної гри.

— Початок нівроку, — промовила Ада, оглядаючи результат.

Татуювання було не просто татуюванням, а шрамуванням: опуклі літери. Боліло скажено. Але я намагалася вдавати, що це не так, бо хотіла показати Гартові, що спроможна на це.

Серед ночі мене навідала погана думка. Що, як джерело було фальшиве, щоб обдурити «Мейдей»? Що, як тих важливих документів не існує? Або ж саме джерело було злом? Що, як уся ця історія — пастка, хитрість, аби заманити мене до Гілеаду? Я потраплю туди, а вибратися вже не зможу. Далі буде чимало маршувань з прапорами, хоровим співом і молитвами, величезні мітинги на зразок тих, які я бачила по телевізору, і в центрі всього цього буду я. Крихітка Ніколь повертається туди, де їй місце, алілуя. Усмішка для Гілеад-ТБ.