Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

— До недавнього часу я не знала справжніх намірів Еванса, — сказала Є Веньцзє. — Але я намагалася подолати розкол і дати шанс Організації залишитися єдиною. Однак деякі дії, вчинені адвентистами останнім часом, перекреслили всі мої зусилля.

— Командуваче, адвентисти — ядро Організації. Без нас ніякого руху «Земля — Трисолярис» не було б у принципі, — озвався Пань Хань.

— Але це не дає вам права монополізувати всі контакти між нашим Господом і Організацією!

— Ми збудували базу «Червоний берег ІІ», логічно, що саме ми відповідаємо за її експлуатацію!

— Адвентисти використовували цей факт і скоїли непрощенну зраду: ви перехопили всі повідомлення від нашого Господа на адресу Організації й передали всім лише малу частину з них. Навіть більше, ви навмисно спотворили і ту дещицю, яку оприлюднили. Також ви за допомогою обладнання бази надіслали величезну кількість інформації нашому Господу без попереднього узгодження і схвалення Організації!

Важке мовчання запанувало в залі; його можна було навіть відчути, немов присутність чогось жахливого. Ван Мяо відчув, як його волосся стає дибки.

Пань Хань нічого не відповів. Його обличчя набуло відчуженого виразу, ніби кажучи: «Ну нарешті це сталося, і немає потреби далі прикидатися».

— Є безліч доказів зради адвентистів. Шень Юйфей була одним зі свідків. Незважаючи на той факт, що вона належала до керівників адвентистів, у своєму серці вона залишалася прихильницею ідей редемптористів. Ви дізналися про це зовсім недавно, коли їй було відомо вже занадто багато. Еванс послав тебе вбити двох, не одного.

Пань Хань озирнувся довкола, очевидно оцінюючи ситуацію. Його наміри не залишилися непоміченими Є Веньцзє.

— Як бачиш, більшість із учасників цього зібрання — прихильники фракції редемптористів. Я впевнена, що присутні тут адвентисти перейдуть на бік Організації. Але люди на кшталт Еванса або тебе більше не можуть залишатися з нами. Щоб захистити ідеали і програму Організації, ми повинні раз і назавжди вирішити проблему адвентистів.

У приміщенні знову тиша запала. Через кілька секунд молода дівчина з-поміж охоронців Є Веньцзє загадково посміхнулася і попрямувала до Пань Ханя.

Обличчя Пань Ханя спотворила гримаса, і він засунув руку за відліг піджака. Дівчина подолала відстань, що їх розділяла, швидше, ніж глядачі встигли моргнути. Перш ніж будь-хто зміг зреагувати, вона обхопила шию Пань Ханя однією рукою, другою — голову і, доклавши певних зусиль у потрібному напрямку, легко викрутила голову Пань Ханя на 180 градусів. Зважаючи на її статуру, цього від неї не очікував ніхто. Звук зламаних шийних хребців пролунав громом посеред повної тиші.

Руки дівчини відразу випустили голову Пань Ханя, ніби та була розпеченою. Тіло впало на підлогу, і пістолет, із якого було вбито Шень Юйфей, закотився під стіл. Тіло Пань Ханя й далі конвульсивно здригалося, очі залишалися розплющеними, язик вивалився назовні. Але голова не рухалася, ніби ніколи не належала тілу. Кілька чоловіків вийшли уперед і відтягли тіло; кров, що витікала з рота, залишала на підлозі довгий слід.

— А, Сяо Ван, ти також тут. Як твої справи? — погляд Є Веньцзє впав на Ван Мяо. Вона привітно усміхнулася йому і кивнула. Потім звернулася до присутніх: — Це професор Ван, член Китайської академії наук і мій друг. Він займається дослідженням наноматеріалів. Це перша з технологій, розробку якої Господь хоче припинити на Землі.

Ніхто не дивився на Ван Мяо, але в нього не вистачало сил, щоб якось означити себе. Він схопився за піджак чоловіка, який стояв поруч, аби не впасти, але той скинув руку Ван Мяо зі свого плеча.

— Сяо Ван, чому б мені не продовжити свою розповідь про «Червоний берег»? Усі товариші також послухають. Це не марна трата часу. Сьогодні великий день і чудова нагода детально висвітлити історію створення Організації.

— «Червоний берег»? А ви хіба не закінчили розповідати історію минулого разу? — запитав Ван Мяо спантеличено.

Є Веньцзє повільно підійшла до моделі «Трьох тіл», здавалося зачарована рухами трьох куль. Через розбите вікно приміщення світло призахідного сонця падало на модель, яка оберталася, і кулі періодично відбивали його, створюючи мерехтіння довкола Командувача повстанців, ніби язики полум'я.

— Ні, я тільки почала, — тихо промовила Є Веньцзє.

Змоменту прибуття на базу «Червоний берег», Є Веньцзє жодного разу не думала про те, щоб її покинути. А після того, як їй стала відома реальна мета проекту — інформація з грифом «Цілком таємно», що була недоступна більшості з персоналу середньої ланки бази — вона повністю розірвала будь-які духовні зв'язки із зовнішнім світом і цілком присвятила себе роботі. Після цього вона ще більше заглибилася у вивчення технічного устрою бази й стала брати участь у важливих дослідженнях.