Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

Комісар Лей ніколи не забував, що ініціатором її запрошення на базу був головний інженер Ян Вейнін, але він також був радий передоручити проведення серйозних досліджень Є Веньцзє. Через свій статус політично не-благонадійної і обмеженої в громадянських правах, вона не могла претендувати на публікацію результатів досліджень під своїм ім'ям. Лей, який також вивчав астрофізику, був політичним працівником з вищою освітою, що в ті часи траплялося вкрай рідко. Отож він міг привласнити результати досліджень Є Веньцзє і бути зразковим прикладом політпрацівника, що поєднує в собі наукові знання і революційний запал.

Причиною вербування Є Веньцзє у штат співробітників бази була її стаття у The Astrophysical Journal, яку вона написала ще аспіранткою. У статті вона зробила спробу створити математичну модель Сонця. Порівняно із Землею Сонце — куди простіша фізична система, що складається практично повністю з водню і гелію. І хоча процеси, що перебігають на Сонці, досить інтенсивні, за своєю природою вони доволі прості: це термоядерний синтез атомів гелію з атомів водню. Отже, цілком імовірно, що математична модель зможе досить точно описати природу Сонця. Стаття стосувалася найзагальніших питань, але Лей Чжичен і Ян Вейнін сподівалися, що за допомогою подальших досліджень можна буде вирішити проблеми, з якими зіткнулася система моніторингу «Червоного берега».

Коли Земля, штучний супутник і Сонце розташовувалися на одній лінії, юстирування приймальної апаратури на Землі з передавачем на супутнику відбувається на тлі Сонця. Сонце є гігантським джерелом електромагнітного випромінювання і, як результат, передача інформації із супутника на Землю буде перевантажена перешкодами від випромінювання Сонця. Це проблема не до кінця вирішена і в XXI столітті.

Проблеми, із якими доводилося стикатися «Червоному берегу», були подібні до цих, але ситуація ускладнювалася тим, що джерело перешкод — Сонце — розміщувалося між джерелом передачі (десь у космічному просторі) і наземним приймачем. Порівняно із супутниками зв'язку, перебої в роботі «Червоного берега» через перешкоди, обумовлені сонячним випромінюванням, були частішими й потужнішими. Фактично побудована база сильно відрізнялася від початкового проекту; так відділ радіопередач і відділ моніторингу використовували одну і ту саму антену, а не дві окремі. Через це час, відведений для моніторингу, був іще ціннішим, а перешкоди від сонячного випромінювання — іще більшою проблемою.

Ідея Лей Чжичена і Ян Вейніна щодо усунення перешкод була простою: з'ясувати спектр частот і характеристики сонячного випромінювання в діапазоні моніторингу бази, а потім методом цифрової фільтрації на комп'ютері прибрати їх. Обидва були технічно грамотними фахівцями. У той час, коли науковими дослідженнями управляли невігласи, це було щасливим збігом обставин. Але Ян Вейнін не спеціалізувався на астрофізиці, а Лей Чжичен, обравши шлях політичного працівника, не мав змоги повною мірою опановувати наукову проблематику. Насправді електромагнітне випромінювання Сонця стабільне тільки в певному діапазоні — від довгохвильової частини ультрафіолетового спектра до середньої інфрачервоної ділянки спектра, включаючи видиме світло. В інших діапазонах випромінювання вельми нестійке і непередбачуване.

Аби ні в кого не виникало завищених очікувань, Є Вень-цзє у звіті про перше дослідження вказала, що в періоди інтенсивної сонячної активності — появи сонячних плям, спалахів, корональних викидів маси і так далі — неможливо захиститися від перешкод. Таким чином, мета її дослідження мала полягати у забезпеченні захисту діапазонам частот, котрі використовували на базі для моніторингу лише в періоди нормальної сонячної активності.

Умови для проведення досліджень на базі були добрі: бібліотека укомплектована іноземною літературою з потрібної тематики, включно із нещодавніми випусками європейських та американських академічних журналів, що на той час було дуже непросто зробити. Є Веньцзє також дозволяли використовувати захищену лінію військового зв'язку для спілкування з двома науково-дослідницькими групами, що займалися вивченням Сонця під егідою Китайської академії наук, і отримувати результати їхніх спостережень телетайпом.

Після півроку проведених досліджень Є Веньцзє не бачила світла в кінці тунелю. Вона незабаром з'ясувала, що в діапазоні частот, у якому база здійснює моніторинг, сонячне випромінювання змінюється непередбачувано. Проаналізувавши велику кількість даних спостережень, Є Веньцзє виявила проблему, над якою довелося добре поламати голову. Іноді під час спонтанного коливання показників сонячного випромінювання поверхня Сонця залишалася спокійною. І позаяк короткохвильове і мікрохвильове випромінювання, що виникає в ядрі, від поверхні Сонця відділяють сотні тисяч кілометрів і в середньому минає 170 тисяч років до виходу їх на поверхневі шари, то коливання випромінювання, що реєструються, повинні виникати через активність на його поверхні. Якщо на поверхні не спостерігалося жодних синхронізованих за часом збурень, то що могло спричинити зміни у вузькому діапазоні частот, які використовували на базі для моніторингу? Що більше вона думала, то більше загадковим усе це здавалося.