Лю Цысинь - Темний ліс

Якщо трисоляріанський флот усі ці роки рухався зі сталою швидкістю, нині він мав увійти в другу хмару міжзоряного пилу.

Фіцрой заздалегідь приїхав до Центру управління космічного телескопа «Габбл ІІ», й Рінгер засміявся, коли побачив його.

— Генерале, вам, як дитині на Різдво, кортить розгорнути подарунки?

— Ви казали, що сьогодні — розрахункова дата входження трисоляріанського флоту в другу хмару.

— Саме так, але станом на сьогодні трисоляріанський флот здолав відстань, що дорівнює лише 0,22 світлового року, залишається ще аж чотири світлові роки. Це означає, що ми матимемо змогу пересвідчитися у його входженні в другу хмару лише за чотири роки, коли світло досягне нашої планети.

— О, вибачте, я про це зовсім забув, — Фіцрой похитав головою. — Мені треба знову все побачити, щоб виміряти швидкість і прискорення руху флоту, які могли за цей час змінитися.

— Не вийде. Ми за межами світлового конуса.

— Що?

— Поширення світла вздовж осі часу звужується. Фізики це називають світловим конусом. Спостерігач, який знаходиться за межами світлового конуса, не може поба-чити й зрозуміти події, що в ньому відбуваються. Хтозна, скільки інформації про найважливіші події в усьому Всесвіті просто зараз зі швидкістю світла надходить до нас; деякі сигнали, можливо, здолали відстань, що дорівнює сотні мільйонів років, але ми й досі за межами світлового конуса цих подій.

— Доля всередині світлового конуса.

Рінгер на секунду замислився, й нарешті кивнув:

— Гарна аналогія, генерале! Але ж софони здатні бачити, що відбувається всередині світлового конуса, перебуваючи за його межами.

— Тож софони здатні керувати долею, — помовчавши в глибокій задумі, відповів Фіцрой і знову повернувся до терміналу обробки отриманих знімків. П'ять років тому молодий інженер на ім'я Гарріс, який тут працював, гірко заридав, уперше побачивши «щітку». Пізніше він поринув у тяжку депресію і майже відмовлявся спілкуватися з людьми. Його подальша доля після звільнення з центру залишилася невідомою.

На щастя, таких людей було небагато.

Цієї пори року температура повітря швидко падала, й починало сніжити. Зелений колір поступався білому, озеро сковувало тонким льодом. Барви природи тьмяніли, вицвітали, ніби кольорова фотокартка вигорала й перетворювалася на чорно-білу. Тут тепла пора року ніколи не затримувалася надовго, але тепер, після від'їзду коханої з донькою, Едемський сад втратив для Ло Цзі магічну ауру.

Зима — сезон для роздумів.

Коли Ло Цзі почав розмірковувати, несподівано відкрив, що вже давно був зайнятий вирішенням проблеми й нині зупинився на півдорозі до розв'язання завдань. Він пригадав, як під час навчання в середній школі вчитель літератури давав настанови для успішного складан-ня іспиту: «Спочатку прочитай останнє завдання — тему твору. Тоді починай відповідати на запитання за складеним планом. І поки ти працюватимеш над відповідями, твоя підсвідомість працюватиме над твором так само, як комп'ютер паралельно опрацьовує фонові програми». Тепер Ло Цзі раптом збагнув, що від моменту призначення його Оберненим він підсвідомо взявся до вирішення завдання й ніколи не припиняв цієї роботи, але тло, на якому відбувався процес мислення, заважало це усвідомити.

Ло Цзі швиденько пробіг внутрішнім поглядом першими готовими умовиводами, ніби рядками тексту.

Зараз він розумів, що все почалося дев'ять років тому з випадкової зустрічі з Є Веньцзє. Пізніше він нікому не розповідав про цю зустріч, побоюючись зайвого клопоту. Тепер Є Веньцзє мертва й про цю зустріч відомо лише йому і Трисолярису. На той час поверхні Землі до-сягли лише два перші софони, але він був певен, що того вечора на заході сонця біля надгробка Ян Дун вони кружляли між ними з Є, прислухаючись до кожного слова. Збурення в їхньому квантовому полі миттєво передавалося на відстань чотирьох світлових років, і Трисолярис дослухався.

Але що тоді казала Є Веньцзє?

Заїр трохи помилилася: так і не започаткована Ло Цзі космічна соціологія як наука справді дуже важлива. Швидше за все, це й було причиною рішення Трисоляри-са знищити його. Звичайно, Заїр не знала, що цей предмет для вивчення й дослідження запропонувала саме Є Веньцзє; Ло Цзі ж поставився до цієї теми як до чудового шансу поєднати академічні заняття з розвагами — він завжди чекав на подібну можливість. Тоді, до початку Трисоляріанської кризи, будь-яке вивчення позаземних цивілізацій насправді сприймалось як щось сенсаційне й можна було розраховувати на підвищену увагу з боку медіа. Саме по собі незавершене дослідження нічого не було варте — щось важили тільки підказки Є Веньцзє. Ло Цзі ще раз обміркував те, що колись почув.