Лю Цысинь - Темний ліс

Тепер Ло Цзі усвідомив складність завдання: Дарвін сформулював свій закон природи, базуючись на спостереженнях за живим світом. Йому ж доведеться йти у зворотному напрямку: знаючи закон, відтворити картину розвитку цивілізацій у Всесвіті. А це значно складніше завдання.

Він почав спати вдень, а працювати вночі. Коли його думки заходили в темний кут, що викликало страх і сум'яття, він шукав заспокоєння й умиротворення в зоряному небі. Як казала Є Веньцзє: «Розмаїття складних, комплексних структур цивілізацій у Всесвіті, розвиток та існування яких залежать від хаотичних, ви-падкових чинників, нівелюється величезною відстанню, на якій вони знаходяться від нас. Вони мають вигляд точок — значень, якими легко маніпулювати за допомогою методів математичного аналізу». Це рай для мислителя, в якому він вибудовує логічні умовиводи, тобто те, що так подобалося Ло Цзі. Світ його досліджень був структурова-ний значно чіткіше й лаконічніше за дарвінівський.

Але цей начебто простіше влаштований світ містив загадку: на найближчій до Землі планеті знайшлася високорозвинена цивілізація, але решта Галактики видавалася мертвою пустелею [41] Прим. автора. Ідеться про так званий парадокс позаземних цивілізацій, викладений Фермі: теоретично люди можуть літати до різних зірок, що розташовуються в Чумацькому шляху на відстані 1-го мільйона років. І якщо існує цивілізація прибульців, яка розвинулася на 1 мільйон років раніше за людську, така цивілізація має от-от відвідати Землю. Цей парадокс ґрунтується на двох фактах, що стосуються Чумацького Шляху: по-перше, Чумацький Шлях дуже старий, його вік становить близько 10 мільярдів років; по-друге, діаметр Чумацького Шляху — лише близько 100 тисяч світлових років. Тому, навіть якщо прибульці подорожують у космосі зі швидкістю лише 0,001 швидкості світла, вони перетнуть увесь Чумацький Шлях приблизно за 100 мільйонів років — час, набагато менший за вік Чумацького Шляху. Якщо інопланетяни існують, вони неодмінно мають відвідати Сонячну систему. . Ця головокрутка стала для Ло Цзі відправною точкою для подальших досліджень.

Поступово викристалізовувалися у свідомості й не пояснені Є Веньцзє втаємничені визначення: ланцюги підозр і технологічні вибухи.

Цієї ночі, холоднішої, ніж зазвичай, Ло Цзі, як завжди, стояв на березі озера. Холод, здавалося, робив небо світлішим, ніби очищуючи зорі й вибудовуючи їх у геометрично правильну сріблясту решітку на тлі чорного неба, урочисто демонструючи математичну структуру їх розташування. Несподівано для себе Ло Цзі відкрив абсолютно новий рівень світосприйняття: в його відчуттях уся світобудова завмерла, будь-який рух у неї всередині завмер. Біг усього сущого — від зір до атомів — зупинився. Зорі сприймалися як незліченні крижані точки без розміру, що лише віддзеркалюють холодне світло нетутешнього світу… Усе довкола непорушно чекало на його остаточне прозріння.

Вдалині загавкав собака, напевно, службовий пес охорони, й Ло Цзі повернувся до реальності.

Його нервове збудження сягнуло крайньої межі: він так і не збагнув останньої таємниці, але вже не сумнівався, що вона існує.

Він спробував ще раз сконцентруватися, ввійти в стан просвітлення, але без жодного успіху: небо залишалося таким, як і раніше, але абстрагуватися від зовнішнього світу не вдавалося. Попри те, що ніч укрила все довкола, Ло Цзі досі міг розрізнити далекі засніжені гори, ліс, прибережні луки, озеро й будинок у себе за спиною. Крізь напівпрочинені двері можна було бачити темно-червоний жар у коминку… Порівняно з простим і зрозумілим зоряним небом все навколо здавалося хаотичним нагромадженням складних зв'язків, непідвладним логічному математичному викладові. Ло Цзі спробував відмежуватися від оточення.

Він вийшов на замерзле озеро, рухаючись спочатку обережно, та коли пересвідчився, що крига нібито міцна, рушив уперед упевненіше й нарешті дістався точки, звідки не зміг роздивитися берегову лінію. Оточений зусібіч гладенькою, ковзкою кригою, відчував, що здолав хаотичну складність світу. Ло Цзі уявив, що ця гладенька поверхня простягається без кінця в усіх напрямках, і його оточує простий плаский світ у вигляді холодної відполірованої платформи — ідеальне місце для роздумів. Проблеми зникли, відійшли на другий план, і він знову зміг повернутися до стану спокою, в якому на нього чекало зоряне небо…

Раптом лід під ногами Ло Цзі тріснув, і він пірнув у воду.