Лю Цысинь - Темний ліс

Але космоліт був не надто давньою розробкою і вважався одним із небагатьох проривів у аерокосмічній галузі за останні п'ять років. Та він цілком міг виявитися представником останнього покоління космічних апаратів із двигунами, що працюють на хімічному паливі. Концепт космольота запропонували ще в минулому столітті; він мав прийти на зміну спейс-шатлам — стартувати міг зі звичайної злітно-посадкової смуги аеропорту, підійматися до меж атмосфери, як і кожен літак, а далі запускати ракетний двигун і виходити в космічний простір. «Високий рубіж» був четвертим апаратом, поставленим на крило; багато подібних космольотів ще тільки збирали, аби в недалекій перспективі реалізувати проект будівництва космічного ліфта.

— Я гадав, нам за життя не судилося побувати в космосі, — звернувся Чжан Бейхай до генерала Чана Вейси, який приїхав провести його. Він та ще двадцять офіцерів Космічних сил, які представляли всі три Інститути стратегічних досліджень, вирушали до МКС на борту «Високого рубежа».

— А є в нас офіцери флоту, які жодного разу не виходили в море? — у відповідь посміхнувся Чан Вейси.

— Звісно, багато хто мріє про таку долю, але я не з цього племені.

— Бейхаю, не забувайте, що досі не всі астронавти служать у Військово-повітряних силах, тож ви будете першими з особового складу Космічних сил, хто полетить у космос.

— На жаль, у цьому польоті в нас нема певної конкретної місії.

— Найголовніше завдання — придбати досвід. Розробники стратегії військових дій у космосі мають на собі відчути, що таке космос. Про напрацювання таких практичних навичок до появи космольотів не могло бути й мови — запуск одного астронавта коштував десятки мільйонів. Тепер це значно дешевше. У майбутньому плануємо постійно запускати наших стратегів; зрештою, ми ж Космічні сили. Нині просто носимо воду в решеті, а це неприпустимо.

Цієї миті пролунала команда екіпажу зайняти місця, й офіцери почали сходити трапом на борт корабля. Усі були в звичному однострої, а не в скафандрах, ніби зібралися подорожувати літаком звичайної авіакомпанії. Це також свідчило про певний поступ: політ у космос нині вже не дивина. За зовнішнім виглядом пасажирів Чжан Бейхай відзначив, що на борт космольота зійшли не лише співробітники різних відділів, а й люди, які взагалі не мали жодного відношення до Космічних сил.

— О, ще дещо важливе, — Чан Вейси зупинив Чжана Бейхая, який уже встиг підхопити свої речі. — Центральна військова комісія вивчила наш рапорт щодо відрядження у майбутнє підкріплення з офіцерів Політичного департаменту. Вище керівництво вважає такі дії передчасними.

Бейхай примружився, ніби від яскравого сонця, хоча вони стояли в затінку космольота.

— Командувачу, я переконаний, що всі чотири століття, які нам залишилися, мають розглядатися нами як єдине ціле, як безперервний процес. Ми вже зараз маємо визначити, що є невідкладним, головним сьогодні, а що — за чотириста років… Запевняю: в офіційній обстановці нічого подібного ніколи не скажу — розумію, що керівництво підходить до проблеми комплексно.

— Керівництво безумовно схвалює вашу далекоглядну стратегію і висловлює подяку за активну позицію. Відповідь на пропозицію містить спеціальну вказівку: сама ідея підкріплення на майбутнє не відхиляється. Її розглядатимуть у подальшому, вноситимуть певні корективи, але станом на сьогодні визнають передчасною. Якщо бажаєте почути мою думку з цього приводу, то ось вона: маємо зачекати залучення кваліфікованіших кадрів для зменшення робочого навантаження на особовий склад політичного управління.

— Командувачу, ви не гірше за мене знаєте базові вимоги до офіцера Політичного управління Космічних сил, аби вважати його «кваліфікованим». Навіть нині знайти таку людину дедалі складніше, тож не варто розраховувати на поліпшення ситуації в майбутньому.

— Мусимо навчитися прогнозувати майбутні події. Якщо стануться прориви в дослідженнях двох ключових технологій першої фази — космічного ліфта й керованого ядерного синтезу (а ми ще можемо побачити їх за життя) — ситуація поліпшиться… Що ж, вам час іти.

Чжан Бейхай взяв під козирок, повернувся й почав сходити трапом у космоліт. У салоні відразу зауважив, що внутрішнє обладнання не надто відрізняється від звичного для пасажирських літаків. Хіба що крісла ширші й більша відстань між ними, адже проектували їх для польотів у скафандрах. Коли проводилися найперші старти космольота, команда астронавтів на зльоті мала бути в скафандрах — на той випадок, якщо раптом відмовить техніка. Нині така потреба відпала.